Первісна. У вирі пророцтв
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Серия: Сага про Первісну #2
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Первісна. У вирі пророцтв». Краткое содержание книги:
Тим часом Шимас аб Нейван і Ріана вер Шонаґ, послухавшись поради диннеші, прямують на Ініс на н-Драйґ. Що їх чекає на цьому далекому острові, де тисячу років тому помер останній у світі дракон? Яке нове знання вони там здобудуть? І як це пов’язано з Ейрін та її Первісною Іскрою? А пов’язано ж напевно…
— Чотири дні, це точно. Може, навіть п’ять або шість. Ми пливли досить швидко, і наш капітан вважає, що вітрилам треба трохи відпочити. А я його не кваплю.
На ці слова Шимас машинально кивнув, із насолодою крокуючи по твердій, нерухомій землі. Відколи вони вийшли в море, Ріана щодня, з ранку до самого вечора, прикликала для „Шерен Ейнарах“ потужний ходовий вітер, завдяки якому вони подолали дві тисячі миль від Вантайна до Ініс Енлі лише за тринадцять діб. Певна річ, таку швидку подорож супроводжувала безупинна хитавиця, від якої Шимас почувався вкрай некомфортно. Добре хоч його не нудило.
Як люб’язний господар, енлійський князь спершу пропустив до карети обох гостей. Шимас якусь мить вагався, де йому сісти, та зрештою вмостився поруч із Ріаною, розваживши, що Фарґал аб Мервин захоче сидіти навпроти неї. Забравшись слідом, князь гукнув кучерові, і карета рушила з місця. Шимас кинув крізь бічне віконце останній погляд на їхній корабель, із трюмів якого вже почали вивантажувати великі лантухи, набиті гречкою та пшеничним зерном. У цій роботі брав участь і Колвин аб Девлах, що отримав від Ріани наказ залишатися на „Шерен“. За час подорожі впокорений чорний потоваришував з моряками, які ставилися до нього загалом приязно, хоч іноді й кепкували з пришелепуватого відьминого слуги. Колвин сприймав їхні кпини з притаманною йому добродушністю (дарма що насправді душі не мав) і сміявся разом з іншими. Складалося враження, що його нічим не можна образити.
Лорд Фарґал увічливо поцікавився, як проходить плавання, а отримавши від Ріани запевнення, що все гаразд, промовив:
— До нас лише вчора надійшла звістка про хворобу нашого верховного сюзерена, короля Енгаса. Отакі ми відірвані від світу. Сподіваюсь, за цей час уже все минулося? Він одужав?
Ріана заперечно похитала головою:
— На жаль, мушу засмутити вашу світлість. Енгас аб Брайт помер майже два тижні тому, тридцять другого гедрева, напередодні нашого відплиття.
Молодий князь скрушно зітхнув.
— На все воля Великого Дива. Нехай Він дарує його душі гідне переродження… А Рада Лордів ще не визначилася з наступним королем?
— Вона досі не зібралася, — відповіла Ріана. — Боротьба обіцяє бути дуже важкою й тривалою.
— І хто зараз реґент? Ґраф Карвадонський? Чи король усе-таки призначив свого старшого сина, лорда Кивіна?
— Ні, він призначив реґентом леді Ґвенет вер Меган, нашу сестру-відьмачку.
Фарґал аб Мервин приголомшено втупився в Ріану й аж рота роззявив від подиву. Проте досить швидко опанував себе й кивнув.
— Так-так, розумію. Це несподівано, але… Навіть до нашого острова вже дійшли чутки про відьмака, лорда Бренана аб Ґрифида, про його наречену, леді Ґвенет, і про плани вашого Сестринства зробити їх королем та королевою Катерлаху. Але я не очікував, що король Енгас із цим погодиться.
— Йому довелося погодитись, — сказала Ріана. — Останнім часом великої сили набрав лорд Фінвар аб Дайхі, який фактично позбавив лорда Авлайда аб Калваха шансів, тож король мусив переступити через свою упередженість до Відьомського Сестринства. Він завжди ставив державні інтереси над особистими симпатіями та антипатіями.
— Що ж, ясно, — сказав князь, — велика політика. Ми на Ініс Енлі в неї не граємося, для нас головне, щоб Катерлах і далі залишався сильною державою, спроможною виконувати свої обов’язки метрополії. Минулого разу, поки Енгас аб Брайт і Фіннаган аб Кохран змагалися за королівську корону, ейдальці захопили Лаврадири. Відтоді вони гострять зуби на наш маленький острів, а нещодавно почали надходити тривожні сиґнали, що старий герцоґ Рувінський, окрилений тим, що його внучка, леді Ейрін, виявилася відьмою, замислив чергове завоювання, тільки ще не визначився, куди саме простягти свої загребущі руки.
— Про це можете не турбуватися, — заспокоїла його Ріана. — Наскільки мені відомо, леді Ейрін через свого батька, короля Леннірського, надіслала дідові листа, в якому застерегла і його, і дядьків від розпалювання нової загарбницької війни. Та й усе Відьомське Сестринство не допустить такого розвитку подій. Ми сповнені рішучості зробити нашого брата королем і нікому не дозволимо зазіхати на морські володіння Катерлаху.
Поїздка тривала недовго, і менш ніж за чверть години, проминувши припортову площу та три вулиці, карета зупинилася перед ошатною триповерховою будівлею, що правила тутешнім князям за палац. На широкому подвір’ї зібралося зо два десятки жінок з немовлятами на руках. Осторонь юрмилися ще жінки, що привели з собою старших дітей, але вартові їх не пропускали.