Серце гарпії

Ярка шаріється, відсмикнувши руку.

— І не думала.

— Авжеж. Ярослава.

Він нахиляється, зазираючи їй в очі.

— Ніхто. Ніколи. Не відбере в мене «Делекту».

Ярка, завмираючи, утримує його погляд.

— Звичайно, — тремко мовить вона.

— Ти не розумієш, — цикає він. — Ну добре, ходи.

Генеральний підводиться і, прихопивши своє чорне шкіряне пальто, виштовхує дівчину з номера. Уже досить пізно, проте їм вдається відшукати на темних вулицях досить пристойний з вигляду ресторан. Це — найближчий до готелю заклад, отож і не дивно, що на вході вони перетинаються зі своїми сусідами, Шумаковим та його новою асистенткою, Вірою Кажан. Обидва керівники ґречно вітаються, заледве не чоломкаючись, дівчата ж оглядають одна одну з єхидною приязню — вони знайомі ще з універу, хоча ніколи й не приятелювали. Віра певна себе — аякже ж, вона прийшла до «Вівчарика», відпрацювавши кілька років помічницею депутата — тому позирає на Ярку достобіса зверхньо; та ж нині не має жодної охоти мірятися гонором. Коротко кивнувши колезі, Ярка простує за генеральним.

Франк, як і годиться упиреві, замовляє м’яса з кров’ю, довго дегустує запропоновані напої і врешті обирає коштовне «Бордо». Ярка спиняється на салатику, прекрасно розуміючи, що генеральний має намір згодувати їй не так вечерю, як черговий урок. Певно, так і є. Впоравшись із наїдками, шеф нарешті зводить перейти до суті справи.

— Чи відомо тобі, як виникла наша компанія? — з позірною лінню цікавиться він.

— Аякже. Ви інвестували кошти у збанкрутілу «дитячу кухню», перетворивши її… — слухняно цитує Ярка.

— Так от, — перериває її Франк, — це неправда.

Дівчина підбирається, сплівши пальці довкіл келиха з вином. Цікаво, навіщо він це розказує?

— Тобто, — уточнює генеральний, — правда — лише частково. «Дитяча кухня» на той момент була цілком успішним малим підприємством зі своїм колом вдячних клієнтів. Керували нею двоє подруг, одна з яких була моєю дружиною.

Ярка кахикає — від хвилювання в неї починає дерти в горлі. Він одружений?! Але ні… виявляється, мова про Франкову колишню дружину. З якою вони розійшлися з причини — о! — вчиненого нею адюльтеру. Дізнавшись про цю прикру пригоду, Франк блискавично розірвав стосунки зі зрадницею. Проте тій вдалося відсудити опіку над дитиною. Господи! А дочку, виявляється, генеральний любив.

— Як гадаєш, чому я запросив тебе на роботу? — несподівано питається Франк.

Ярка розгублено блимає.

— Авжеж не через твою нахабність, — усміхається шеф. — Зараз такими — хоч греблю гати… А от випадкова твоя згадка про «мою дівчинку» — це інше. Така інтуїція, здалося мені, чогось та й варта.

Похвалив, ага, здригається Ярка. І до чого б це? Шеф тим часом веде далі: розлючений колишній чоловік та батько, він вирішує поквитатися. Із тим він робить так, аби бізнес «дитячої кухні» зійшов нанівець, і керівниці були змушені продати компанію. Франк придбав її через посередника, і то практично за безцінь.