Хронiки Нарнії. Повна історія чарівного світу (збірка)
- Автор: Льюис Клайв Стейплз
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
- ISBN: 978-617-12-7122-7
- Переводчик: Віктор Шовкун++
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Хронiки Нарнії. Повна історія чарівного світу (збірка)». Краткое содержание книги:
Одного дня двоє братів і дві сестри Певенсі потраплять у Нарнію — чарівну країну одвічної зими, населену фавнами і наядами, гномами і єдинорогами, добрими велетнями, драконами і звірятками, що вміють розмовляти… Тоді здійсниться давнє пророцтво про чотирьох людських дітей, які сядуть на трони величного Кейр-Паравелю, настане Різдво, повернеться лев Аслан, буде переможена Біла Чаклунка — а чарівні пригоди триватимуть…
— Ну, що ж, розповідайте!
— Ні, спершу ви, — за всіх відповів Пітер. — А потім ми поділимося і своєю історією.
— Ну, гаразд, — згодився гном. — Нехай так. Урешті-решт, ви врятували мені життя, тож вам і вирішувати. Ось тільки я й сам не знаю, з чого почати. Хіба що з того, що перед вами не хто інший, як посланець короля Каспіана.
— Кого? — в один голос перепитали діти.
— Короля Нарнії Каспіана Десятого, нехай буде довгим його правління! — пояснив гном. — Тобто, ми, його підлеглі, сподіваємося, що одного дня він стане королем усієї Нарнії. А доки він король тільки над нами, тубільними нарнійцями.
— А хто такі тубільні нарнійці? — не зрозуміла Люсі.
— То ми, — знизав плечима гном, — повстанці.
— Інакше кажучи, — нарешті второпав Пітер, — Каспіан очолив повстання тубільних, тобто споконвічних нарнійців.
— Гм… можна сказати й так, — почухав потилицю гном. — Та, розумієте, сам він зовсім не нарнієць, а заморець.
— Не розумію, — зізнався Едмунд.
— Це заплутаніше, ніж історія війни Білої та Червоної троянд, — підхопила Люсі.
— Та що тут заплутаного? — почав був обурюватися гном та одразу ж затявся. — Я дуже, дуже поганий оповідач. Хто ж починає розповідь із кінця? Почнімо з самого початку, коли ще маленький Каспіан підростав при дворі свого дядька. Та попереджаю — то буде довга історія.
— Нічого, — заспокоїла його Люсі. — Аби не нудна.
Тож усі вмостилися зручніше, і гном почав свою розповідь. Оповідач із нього й справді був нікудишній: щось він випускав, у чомусь повторювався, і діти навперебій засипали його питаннями, і безглуздо дослівно передавати всю їхню розмову — вийде занадто довго та плутано. Навряд чи варто передавати його розповідь слово у слово, проте суть її була такою.
Розділ 4
Гномова розповідь
Принц Каспіан жив у величезному палаці, який більше скидався на замок, у самому центрі країни Нарнії. Мешкав він, звісно, не сам, а разом зі своїм дядьком, грізним королем Міразом, та його рудоволосою жінкою, своєю тіткою, королевою Гонорільєю. Татко й мамуся Каспіана давно померли, й більше всіх на світі Каспіан любив свою стареньку няньку. Хоча, як і у всякого принца, у нього було чимало прекрасних іграшок і цяцьок, які хіба що говорити не вміли, та більше всього на світі він любив і завжди з нетерпінням чекав на той вечірній час перед сном, коли іграшки прибрано в шафи та комоди і няня розповідає йому на ніч одну з дивовижних історій, що їх вона знала без ліку.
Що ж до дядька, то його принц не дуже любив, так само, як і тітку, і почуття це було взаємним. Та двічі на тиждень дядько посилав за хлопцем, і десь по півгодини вони разом гуляли туди й сюди по кам’яній терасі, що з південного боку замку. І ось одного разу, коли вони, як завжди, ходили по терасі, дядько несподівано промовив:
— Що ж, хлопче, настав час тобі вчитися їздити верхи і вправно володіти мечем. Бач, дітей у нас із тіткою нема й нема, тож, схоже, бути тобі, як помру, королем! Що скажеш? Чи ти з того радий?
— Не знаю, ой, не знаю, що й сказати, дядьку… — знизав плечима Каспіан.
— Тобто як це «не знаю»? — вразився Міраз. — Стати королем! Про що ще можна мріяти в житті?
— О-о-о, мріяти можна багато про що, — простодушно проказав Каспіан.
— Про що ж це, цікавий я знати? — ще дужче вразився Міраз. — Ось ти — про що таке мрієш ти?
Ех, коли б Каспіан був на ту пору дорослішим! Тоді б він, певна річ, знав, що не всім королям можна розповідати потаємні мрії! На жаль, на ту пору принц був ще зовсім хлопчина, тому він безхитрісно відкрився:
— Найбільше у світі я мрію про те, щоб усі жили, як у старі добрі часи!
Якщо до цієї хвилини Міраз бесідував з небожем із тим знудженим виглядом, що нерідко буває у дорослих, коли вони проводять час із дітьми тільки тому, що так потрібно, то після цих слів король здригнувся і вперше за довгий час пильно подивився на небожа.
— Що-що?! Це які такі часи?!
— Як, дядьку, невже ви не знаєте?! — здивувався Каспіан. — Тоді, давним-давно, все було інакше. Тварини вміли розмовляти, а в джерелах та на деревах жили чудові істоти — наяди та дріади. У лісах можна було зустріти чарівних чудесних маленьких фавнів, у яких козячі ніжки, а…
— Нісенітниця! — перебив його Міраз. — Казки! Казочки для немовлят! Чуєш?! Нетямущих не-мов-лят! У твої роки про казочки слід забути на віки вічні! Час уже помислити про ратні подвиги та славу!