Іліада. Одіссея
- Автор: Гомер
- Язык: украинский
- Переводчик: Борис Тен
- Жанр: Античная литература
Электронная книга - «Іліада. Одіссея». Краткое содержание книги:
Поема відзначається досить складною і довершеною композицією, що свідчить про високий художній рівень, якого досягла поезія Гомерівського часу. «...Окреслені ясними лініями, в прозорому і рівному освітленні стоять і рухаються люди в межах простору, що охоплюється оком; не менш ясні їхні думки й почуття, повністю виражені в слові, гармонійні навіть у стані хвилювання» (Е. Ауербах).
313] В бій пориваючись, ранений був під соском він у груди
314] І з колісниці упав. Назад подались прудконогі
315] Коні, від нього ж і сила в ту мить, і душа відлетіли.
316] Жаль за візничим страшний огорнув тоді Гектору серце,
317] Тяжко сумуючи, він супутця залишив лежати
318] І Кебріона гукнув, свого брата, що був недалеко,
319] Віжки до коней узяти, й послухався той, це почувши.
320] Сам же мерщій з колісниці блискучої скочив на землю
321] З криком жахливим і, камінь великий рукою схопивши,
322] Кинувсь на Тевкра, поцілить його пориваючись серцем.
323] З сагайдака тоді Тевкр, гіркую стрілу свою взявши,
324] До тятиви притулив і вже лук напинав, але Гектор
325] Шоломосяйний у плечі, якраз де ключиця від шиї
326] Груди йому відокремлює - найнебезпечніше місце! -
327] Каменем гострим ударив, коли той вже цілив у нього,
328] І тятиву перетяв. Заніміла рука біля кисті.
329] Тевкр на коліна звалився, і лук із руки його випав.
330] Напризволяще Еант не лишив свого впалого брата -
331] Зразу ж до нього підбіг і щитом його вкрив величезним.
332] Товаришів його двоє, до Тевкра тоді нахилившись, -
333] Ехіїв син Мекістей і з ним богосвітлий Аластор, -
334] До кораблів понесли крутобоких, і тяжко стогнав він.
335] Знову тоді пробудив олімпієць одвагу в троянах,
336] І до глибокого рову вони відігнали ахеїв.
337] Гектор між перших помчав, своєю могутністю гордий.
338] Так, наче дикого вепра чи лева на ловах нагнавши,
339] В клуби і стегна міцними зубами впивається ззаду
340] Пес прудконогий і стежить, щоб звір той не встиг обернутись, -
341] Довговолосих отак переслідував Гектор ахеїв,
342] Трупом останніх раз в раз кладучи, хоч і як ті втікали.
343] Та коли рів з частоколом вони перебігли й багато
344] Воїв згубили в утечі, руками троянськими вбитих,
345] Перед своїми нарешті спинились вони кораблями
346] І, осміляючи там один одного, руки здіймали
347] До милосердних богів, і голосно кожен молився,
348] В той час як скрізь появлявся на конях своїх пишногривих
349] Гектор з очима Горгони чи мужоубивці Арея.
350] Зглянулась, це зауваживши, білораменная Гера
351] І до Афіни відразу ж промовила слово крилате:
352] «Леле! Невже ми, о Зевса егідодержавного доню,
353] Не допоможемо хоч би востаннє данаям, що гинуть?
354] Мабуть, сповняючи долю лиху, так і приймуть загибель
355] Всі від руки одного. Понад міру-бо тяжко лютує
356] Гектор, нащадок Пріама, й багато вже лиха накоїв!»
357] В відповідь мовила їй ясноока богиня Афіна:
358] «Цей вже давно і силу, і душу свою погубив би,
359] В рідному краї своєму убитий руками аргеїв,
360] Та мій батько недобрими в серці лютує думками,
361] Вічно лукавий і злий, бажанням моїм погамовник.
362] Він не згадає, як часто я сина його рятувала,
363] Ще як у подвигах той знемагав тяжких в Еврістея.
364] Слізно волав він до неба, й мене на підмогу до сина
365] Зевс громовладний не раз посилав із високого неба.
366] О, коли б це я раніше розсудливим розумом знала,
367] Ще як він посланий був до Аїдових брам вартового
368] Вивести пса із Еребу, оселі страшного Аїда,
369] То не уникнув би він тоді Стіксових течій глибоких!
370] Нині ж гордує він мною й виконує волю Фетіди,
371] Що цілувала коліна йому й підборіддя торкалась,
372] Городоборцю Ахіллу благаючи шану віддати.
373] Тільки ще буде мене, яснооку, він милою звати.
374] Тим же то однокопитих мерщій запряжи своїх коней,
375] Маю поїхать я в дім до егідодержавного Зевса,
376] В збройне вберуся одіння для бою, і ми ще побачим,
377] Як син Пріамів наш шоломосяйний радітиме Гектор,
378] Тільки-но ми в бойових обидві появимось лавах.
379] Тож не один із троян своїм м'ясом і жиром наситить
380] Хижих птахів і собак, біля суден полігши ахейських!»
381] Мовила це, й не перечила білораменна їй Гера -
382] Кинулась золотозбруйних сама запрягать своїх коней
383] Гера, поважна богиня, великого Кроноса донька.
384] Діва ж Афіна, дочка егідодержавного Зевса,
385] Плащ свій із пліч опустила легкий на порозі у батька,
386] Ніжноузорний, м'який, що своїми руками зіткала,
387] І надягла замість нього хітон громовладного Зевса,
388] В збройне прибралась одіння для бою, що слізьми вмиває,
389] В полум'яну колісницю ввійшла і спис ухопила
390] Гострий, важкий і міцний, що ним побивала героїв
391] Шереги, донька всевладного батька, охоплена гнівом.
392] Гера ляскучим бичем баских лише хльоснула коней,