Рент. Усна біографія Бастера Кейсі
- Автор: Паланик Чак
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-4243-9
- Переводчик: Вікторія Наріжна
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Рент. Усна біографія Бастера Кейсі». Краткое содержание книги:
До того вона навіть не знала, що той її залицяльник говорить німецькою.
Канада Мерсер: Постало питання венеричних захворювань, і вона наполягала, що тут нема ніякої проблеми.
Ця Лоуренс, вона пояснила, що робітники сексуальної сфери завжди практикують оральний секс як частину прелюдії. Вона сказала, що справжня мета цього — як годиться протестувати клієнта на хвороби. Сифіліс, сказала вона, смакує як курка з карі. Гепатит — як телятина з каперсами. Гонорея — як чипси, ароматизовані сметаною та цибулею. ВІЛ — як попкорн із маслом. Вона подивилася на мою дружину й сказала: «Дайте мені лизнути вашу кицьку, і я скажу вам, чи схильні ви до кондилом і чи не загрожує вам прогресуючий рак шийки матки». Більшість різновидів раку, сказала вона, смакують схоже на соус тартар.
Ехо Лоуренс: Уже дорослою я помітила, що від їзди в автобусі мої долоні пітніють. Коли я їхала в таксі, то ледве могла вдихнути. За кермом серце гупало в мене у вухах, а зір ставав чорно-білим. Я була от настільки від зомління. Я була певна, що хтось має в'їхати в мою машину. На несвідомому рівні мої спогади про те зіткнення тримали наді мною контроль. Це зайшло так далеко, що я не могла перейти вулицю, боячись, що якийсь водій поїде на червоне світло.
Мій світ продовжував руйнуватися, стаючи дедалі меншим і меншим.
Сара Мерсер: Канада вам розкаже. У нас сиділа приємна, мила кульгава дівчина, яка принесла з собою чорний шкіряний наплічник і поклала його на столі у вітальні.
У певну мить вона відставила келих із мерло й підійшла до наплічника, розкрила блискавку й стала витягати ці… штуки. Довгі, товсті штуки з рожевої гуми, настільки зношені в деяких місцях, що було страшно, як би вони не зламалися навпіл просто всередині тебе. Рожева гума, заляпана та заплямована. Брунатні плями, які, можливо, були старою кров'ю. Чорний наліт там, де підтікали батарейки. Штуки, про призначення яких я нічого не могла сказати. Наручники та пов'язки на очі. Клістир із носиком, що аж ніяк не був дуже чистим. Гумові рукавички. Якісь жахливі підпружинені штуки, що скидалися на товсті електрокабелі, вона назвала їх «затискачі для цицьок».
Усі ці жахи дівчина викладає на мій полірований обідній стіл «Дрексел Херітідж», там само, де ми ставимо індичку на День подяки. І розширювальне дзеркало, о господи, таке старе, аж із тріщинами в прозорій пластмасі. Я пам'ятаю, як вона каже: «Ви можете робити будь-що з цього зі мною…»
Ехо Лоуренс: Мій виступ — там, де я кажу про визначення у людей гепатиту й хвороб статевих органів на смак, — я розповідала це задовго до того, як зустріла Рента Кейсі. Той факт, що він може насправді зробити цей трюк, був повністю, цілковито, нів'їбенно неймовірним. Одного разу він лизнув мою пизду й сказав, щоб я зовсім покинула їсти яйця. За смаком моєї кицьки він визначив, що в мене зависокий холестерин. Пізніше прийшов мій аналіз крові — Рент, виявляється, влучив у десятку.
Канада Мерсер: Ця дівчина, Ехо, вона витягла товсту білу свічку та запалила її, сказавши нам почекати, поки віск розплавиться, щоб ми могли лити його їй на голі груди. Вона загасила сірника й сказала нам: «Я не хочу, щоб ви мучили мене, бо вам мене шкода. Я хочу, щоби ви справді насолоджувалися, мучачи мене». Вона сказала: «Я хочу цього вечора бути майже вами».
Ця юна особа сказала, що терпіти не може того, що вона називає «жалісливе садо-мазо».
Ехо Лоуренс: Прикиньте. На думку мені спала ідеальна терапія: якби я змогла зіграти зіткнення й вижити в ньому, то, можливо, я почала би позбуватися свого страху. Якби я могла просто стукнути свою машину об іншу, спричинивши дрібну аварію. Згодом я б зрозуміла, що фатальні аварії трапляються так рідко, що про них немає смислу й хвилюватись. Отож я почала переслідувати інших водіїв, вишукуючи ідеальну жертву для удару. Бездоганна аварія. Одна-єдина бездоганна, контрольована аварія.
Певна машина могла мати чудовий вигляд, але коли я наближалася, то бачила дитяче крісельце на задньому сидінні. Або водій був настільки молодим, що було ясно — аварія знищить його страховку. Або ж я слідкувала за кимось, поки не пересвідчувалася, що в них дуже низькооплачувана робота й останнє, що треба цим людям, — вивихнута шия.
Та хай там як, зміна ролей допомогла моїм нервам. Замість того щоб чекати смерті від якогось іншого легковажного водія, я стала хижаком. Мисливцем. Цілу ніч я вистежувала. Ви навіть не уявляєте, у скількох людей я висіла на хвості, роздумуючи, чи не стукнути мені їхню тачку.