Рент. Усна біографія Бастера Кейсі

Вона була б дуже гарненькою, якби не парез чи то параліч, який, схоже, залишив усю ліву частину її обличчя млявою та нерухомою. Бідолашка, вона доходила майже до кінця речення та зупинялася з широко розкритим ротом, вочевидь намагаючись видушити з себе потрібне слово. Це були справжні тортури, таких жахливих зусиль коштувало не перепиняти й не закінчувати кожну думку за неї. Після келиха мерло вона розповіла, що всі ці ґанджі походять від однієї травми мозку, якої завдала їй мати, ударивши по голові.

Ехо Лоуренс: Так і є. Я кажу так людям. Моя мама вдарила мене. Так само й тато, але зовсім не таким чином, яким я дозволяю це їм уявити. Насправді формально — це я їх ударила. При імпульсі від зіткнення я кулею вилетіла з заднього сидіння й ударила обох їх у потилицю. Офіцер на місці подій так і не вніс цього до протоколу, але я їм обом зламала шию. Я з такою силою вдарилася своєю головою об таткову, що права скронева доля мозку сплющилася. Ця крихітна ручка, яка в мене зараз є, — це та сама рука, що була в мене у вісім років. Нога трішки виросла. Афазія, коли я видушую з себе слова, — це невеличке крутійство: я вдаю, ніби останнє слово в реченні майже душить мене… і я замовкаю… намертво. Ніби я ніяк не можу видушити з себе потрібне… слово. Ця напруга змушує людей справді мене слухати.

Машиною, яка в нас врізалася, був інший сірий седан, що належав дорожньому управлінню округу, такий самий, як той, за кермом якого була моя мама. Побитий і пом'ятий зусібіч. Лобове зіткнення, а вони так і не змогли знайти того водія. Звучить… зараз, доберу слово… підозріло.

Сара Мерсер: Дівчинка виросла сиротою, зустрічалася з кожним, хто пропонував. Один з кавалерів потяг її до приватного свінгерського клубу, де люди займаються цим один в одного на очах. Він переконав її здійснити коїтус просто в центрі клубу. Ввійшов у неї ззаду. Вона — перша жінка серед прибулих того вечора, тому вони привертають багато зайвої уваги. Щоб витерпіти це, вона міцно заплющує очі. Весь час хлопець тримає її паралізовану руку й нашіптує на вухо: «Meine kleine hure…»[62].

У глибині душі вона втішається всією цією увагою, десятками незнайомих чоловіків, змушених на неї дивитися. Коли випробування вже позаду, вона виявляє, що її шкіра заллята більше ніж просто потом. Вона страшенно радіє, що не стала знімати туфлі, бо стоїть у невеличкій калюжі. Сперма всіх цих людей стікає з неї. Як би химерно це не звучало, але той вечір явно зробив дива з її самооцінкою.