Смак свіжої малини
- Автор: Сова Ізабелла
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 966-03-3005-7
- Переводчик: Лариса Андрієвська
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Смак свіжої малини». Краткое содержание книги:
Що призводить до того, що такий собі ніякий молодик раптом стає твоєю половинкою? Можливо, замість того, щоб шукати ідеалу, мало б звернутися до лікаря-окуліста? Пластична операція, на яку насмілюється двадцятишестирічна Малина, не позбавляє її страждань. Не допомагають ані подруги, ані ворожка, ані лікарі. І вже зневірившись у щасті, Малина вирішує зробити кар'єру — та негадано зустрічає велике кохання…
— Я відчуваю, в тобі багато негативної енергії.
— Ви могли б розвинути тему? — пожвавилась Йолька, помітно задоволена тим, що знайшла причину своїх негараздів.
— Що тут розвивати? — Касандра дмухнула в нас димом. — Усе дуже просто. Негативна енергія, багато внутрішньої напруги. Ну, беремося до роботи. Нехай кожна скаже, яку має проблему.
— Я думала, що це покажуть карти, — здивувалась я.
— Покажуть, але я волію впевнитися. Почнемо з білявки.
— Ну так от, я самотня, донедавна нещасливо закохана і не маю роботи.
— А ти, чорна?
— Я самотня, донедавна нещасливо закохана і не маю роботи.
— Зрозуміло, тепер ти, — звернулася вона до Йольки.
— Я самотня, дуже нещасливо закохана і теж не маю роботи.
— Тоді все ясно. Ти дама бубна, ти дама пік, а ти дама жир.
— Але в мене каштанове волосся, — заперечила Йолька.
— Наразі. Скоро ти його висвітлиш. Добре, що ми тут бачимо? Любовні розчарування, туга за коханням, розбиті серця, проблеми з роботою…
— Це ми й самі знаємо, — шепнула до нас Евка.
— Не заважати. Одна з вас дуже страждає. Розсталася з чоловіком і не може того переболіти.
— Це я! — крикнула Йолька.
— Я саме мала сказати. Дама жир. Він зоставив тебе заради іншої. І не повернеться.
— Чому?
— Бо закохався.
— Я питаю, чому так вийшло? Чому я мушу страждати?
— Все має свій сенс, — ворожка зручно всілася. — Все. Кожна зустріч, сварка. Ти здобуваєш досвід. Завдяки цьому, що була з тим, як там його…
— Віктором.
— Власне, ти здобула цінний досвід. Щось довідалася про чоловіків.
— Так, — пирхнула Йолька. — Я довідалася, що їм не можна довіряти. Що ніколи невідомо, що їм стрілить в голову. Що жодна методика не спрацьовує.
— А може, завдяки зустрічі з тобою щось одержав Віктор?
— Що мене обходять його зиски, якщо він пішов до іншої?
— У житті так уже є, що ми раз беремо, а раз віддаємо. Ти дала щось Вікторові, тобі дасть хтось інший. Ти найліпше це зрозумієш, уявивши собі великий мурашник. Тисячі мурашок, які оминають одна одну. Припустімо, одна з них, мурашка X, сказала щось приязне іншій мурашці. Та, підбадьорена, допомогла ще одній. І так за чергою, цілий ланцюжок. У якийсь момент позитивна енергія повертається до мурашки X. Хтось і їй допоможе у скруті.
— Чому до мене нічого не повертається? — зажурилась Йолька. — Адже я завжди була доброзичливою до людей. Поступаюся місцем старшим, подаю дрібні жебракам, нікому не зробила кривди.
— Це не так просто. Добра енергія може повернутися тільки наприкінці життя. Поза тим, вона не мусить повернутися до тебе. Може перейти на твоїх батьків, на когось із твоїх близьких.
— Проблема в тому, що невідомо, на кого й коли, — із сумнівом озвалась Евка.
— Але все має сенс. Часом ми злостимося, що в нас із-під носа пішов автобус. Але, може, завдяки цьому хтось інший устиг на роботу.
— Або хтось інший важливіший від мене. Я справді в розпачі, але ж Госька з Віктором щасливі. Мене це якось не розчулює.
— Ти мусиш навчитися тішитися щастям інших, — порадила їй Евка.
— Дуже дякую.
— Ти мусиш навчитися бачити сенс, — порадила Касандра.
— Навіщо? — розхвилювалась Йолька. — Що це мені дасть, якщо я так чи йнак не можу передбачити наслідків своєї поведінки? Знаю тільки, що я якось впливаю на інших. Але як? Якою мірою? Чи це до мене повернеться? Я не можу перевірити іншу можливість. Можу тільки сказати собі, що мої вчинки мають сенс. Дарма, як я вчиню, це завжди має якийсь сенс. Але який сенс того сенсу?
— І де тут місце для вільного вибору? — додала Евка. — Все має якесь значення, кожен наш крок має якийсь сенс, бо завдяки йому може трапитися те і се. Отож існує якась доля, що все заздалегідь визначає і призначає. А якщо існує це призначення, то немає вільної волі. Немає волі, все розписано заздалегідь.
— Звичайно, — визнала Касандра. — І завдяки цьому я й заробляю на кусень хліба.
— Кусень хліба з добрячим шматком шинки, — підсумувала Евка, порпаючись у гаманці. — Стільки проциндрити, просто свинство.
— Принаймні ми дізналися, що перед нами відкриваються нові можливості, — озвалась Йолька.
— І настають зміни, а на нас чекають нові виклики долі, — додала я.
— Таке і я можу наворожити. Ми здобудемо новий цінний досвід. Познайомимося з новими людьми і будемо шукати нові розв'язання. Чимало справ завершиться, а чимало розпочнеться. Мусимо лише зберегти здоровий глузд і обачно придивлятися до оточення.
— Єдина конкретика — це Віктор. Вона сказала, що він пішов і не повернеться.