Списоносці
- Автор: Беркеши Андраш, Кардош Дьєрдь
- Год: 1962
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Переводчик: М. В. Лембак
- Жанр: Шпионские детективы
Электронная книга - «Списоносці». Краткое содержание книги:
В центрі роману — колишній хортістський офіцер, материй шпигун, хитрий провокатор, один з організаторів «Списоносців», який керується в житті єдиним гаслом: «Мета виправдовує засоби».
Відчуваючи, що наближається кінець, цей політичний авантюрист пише спогади, в яких яскраво розкриває злочинну, антинародну діяльність терористичної організації.
Роман виховує в читача пильність, непримиренність до ворога.
Твір видається в Радянському Союзі вперше.
— Далі.
— Дев'ята група — це осередок «Германікус». Тут зібрано мерзенних, небезпечних людей. «Германікусом» керує Фрідьєш Легнер. Дуже огидний тип!
— Ви знаєте його особисто?
— Так. Про обставини розповім потім.
— Що це за людина?
— На вигляд малопомітний, сірий, тихий чоловік. Приватний власник. Працює сам у своїй майстерні, ремонтує авторучки. Варто було б обшукати його майстерню і підвал.
— Яке завдання має ця група?
— Легнер пройшов спеціальну науку підривника, а групу організували для проведення різних саботажів.
— З яких людей складається ця команда диверсантів?
— Я не знаю всіх членів групи. Крім резидента, можу назвати ще ім'я Петера Вайни. Цілком певна, що в них є вибухівка. Де вона зберігається, не знаю.
— Про це нам згодом скаже Легнер.
— По-моєму, не так уже й легко буде примусити його говорити. Я знаю Легнера як людину злу, підступну, відчайдушну.
— Коли і як його завербували?
— В 1949 році в Мюнхені. Родичі Легнера — німці, живуть у Німецькій Федеративній Республіці. Чоловік сестри його дружини, старший лейтенант Ервін Гіслер, офіцер бундесверу, влітку сорок дев'ятого року звів Легнера, коли той гостював у своїх родичів, з Жолтом Райнаї. З того часу Легнер вже двічі був у Західній Німеччині, про це легко дізнатися у паспортному столі. Під час війни Легнер був членом «Фольксбунда». До речі, він — запеклий антибільшовик.
— Тільки-но ви згадували, що Легнер викликає у вас почуття огиди. Чи є у вас на це я'кась особлива причина?
— Так, причин для цього досить…
— Ви знаєте його особисто?
— Так.
— При яких обставинах відбулося ваше знайомство?
— Через нього мене вперше побив Жолт Райнаї. Слід було б розповісти про цей випадок, хоч мені дуже важко говорити на цю тему. Легнер не байдужий до жінок. Коли в Мюнхені в 1949 році його вербували, мені запропонували стати його коханкою.
— Чому?
— Щоб ще більше привернути його до нас. Для цього обрали мене.
— І ви тоді протестували?…
— Так.
— Що ви знаєте ще про цю групу?
— Лише те, що в них немає окремого радиста. Легнер сам приймає передачі.
— І ще?
— Більше нічого.
— Якщо ви не стомились, розповідайте далі.
— Ні… ні… я не стомилась. — Марія ніяково посміхнулась і нервово клацнула запальничкою. — Ви розумієте, справа Легнера схвилювала мене… Розумієте!.. Це було початком нового падіння…
— Далі яка група?
— Резидент Денеш Ендреї, економіст, діє під кличкою «Туран». В якому міністерстві він працює, не знаю. Завдання його групи — підривати економічне життя країни, особливо в галузі зовнішньої торгівлі, фінансів і внутрішньої торгівлі, його теж завербовано силоміць. З ним справилися досить легко. В 1944 році він був агентом гестапо по лінії руху опору. Особисто його я не знаю, але одного разу бачила.
— Хто завербував Ендреї, коли і де?
— Знаю тільки, що він їздив у службове відрядження до Парижа. Там йому і пред'явили стару гестапівську документацію, але хто саме завербував — не знаю. Проте навчав його в Цюріху Жолт Райнаї уже під час другого відрядження: Тоді я і побачила його. Ця група має радиста, прізвище якого ви знайдете в моїх нотатках.
— Гаразд. Поговоримо тепер про номер восьмий.
— Під кличкою «Горнаді» працює співробітник апарату місцевих рад Карой Рока. Завербувати його було не так просто. Але списоносці застосували психологічні методи.
— Як же його завербували?
— Рока був членом Комуністичної партії Чехословаччини і жив у місті Кошіце. Коли війська Хорті окупували південну і східну Словаччину, Рока арештували. Його допитували. Після катувань він дав докладне свідчення. Почались провали. Сам він пробув у тюрмі недовго.
— Після визволення його, певно, використали як донощика?
— Наскільки я знаю, до цього не дійшло, бо Рока переїхав у Будапешт і довгий час жив у підпіллі. Після 1945 року він потрапив у партійний апарат і працював там немало років. Зараз він теж член партії. Здається, єдиний серед усіх резидентів.
— Виходить, його завербували одразу після визволення країни?
— Ні. Лише через кілька років змогли встановити його особу. Він змінив прізвище Рока на Рерінгер.
— Недавно ви згадували, що Рока завербували після певної психологічної обробки. Що ви під цим розумієте?
— Рока — Рерінгер побоявся признатись партії, що під час арешту його зломили, що він усе виказав. Він гадав, що минуло багато років і це питання вже ніхто не підніматиме. Але настав 1949 рік, а потім і 1950, коли почалася чистка партії. Саме тоді списоносцям пощастило вияснити, що Рока і Рерінгер одна і та ж особа.