Списоносці
- Автор: Беркеши Андраш, Кардош Дьєрдь
- Год: 1962
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Переводчик: М. В. Лембак
- Жанр: Шпионские детективы
Электронная книга - «Списоносці». Краткое содержание книги:
В центрі роману — колишній хортістський офіцер, материй шпигун, хитрий провокатор, один з організаторів «Списоносців», який керується в житті єдиним гаслом: «Мета виправдовує засоби».
Відчуваючи, що наближається кінець, цей політичний авантюрист пише спогади, в яких яскраво розкриває злочинну, антинародну діяльність терористичної організації.
Роман виховує в читача пильність, непримиренність до ворога.
Твір видається в Радянському Союзі вперше.
— Хто підготував ту операцію?
— Жолт, а Артур. Беліцаї привів Ковачоці в умовлене місце — на узлісся, де я вже чекала їх.
— Хто такий Беліцаї?
— Це той самий, що переправив нас з Жолтом через кордон.
— Де він тепер?
— Не знаю. З того часу я не бачила його. Списоносці звали його «воротарем» кордону. Куркуль, а виглядав наче якийсь джентльмен.
— Словом, декласувався, — зауважив Коронді.
— Востаннє я чула про нього перед заколотом. Якось Жолт сміючись розповідав, що Артур став передовиком у кооперативі. Якщо після п'ятдесят шостого не втік, то й тепер можете знайти його в одному з прикордонних кооперативів.
— Гаразд, потім перевіримо. Але поясніть, будь ласка, чому саме вам доручили цю зустріч з Ковачоці на кордоні. Я ніяк не второпаю.
— Тоді я про це не думала. Моїми вчинками керували жадоба до пригод і псевдопатріотичні почуття. Згодом я все зрозуміла. Я мимоволі стала їхньою співучасницею, бо, перейшовши нелегально кордон, зрадила Угорську Народну Республіку. Так вони мене остаточно скомпрометували, прив'язали до себе. Шляху назад не було. Але про це я тоді ще не думала. Тільки пізніше, коли я вже почала краще орієнтуватися в обстановці, коли посипались завдання, коли упала триколірна завіса, коли мене здушила підлість Жолта, стало все ясно. Даремні були мої надії. Жолт заявив, що я можу вибирати одне з двох: або повернутися додому, — а це, на його думку, рівнозначно десяти рокам тюрми, — або відмовитися виконувати їхні завдання і, таким чином, позбавити себе засобів до життя, бо мене ніде не візьмуть на роботу. Я й досі бачу його підступний оскал. Я знала, що він виконає свої погрози, і ненавиділа його. А втім, не тільки ненавиділа, в той же час і…. любила…
— Ми відхилились од теми, — сказав Коронді, помітивши, що дівчина хвилюється. — Суть справи в тому, що вам у 1949 році під час зустрічі на кордоні Ковачоці передав матеріали, які ледве вмістились у два портфелі. Куди ви їх повезли?
— У Відень і передала Жолту.
— Вас використали у цьому завданні для того, щоб остаточно скомпрометувати?
— Так.
— Отже, Ковачоці — це «Піка». Яке ж завдання має його група?
— «Піка» — це військовий канал, його група повинна просочитися в угорські збройні сили.
— Ну і як група виконує своє завдання?
— До 1956 року цією групою були дуже задоволені. Але її члени під час контрреволюційних подій скомпрометували себе. Вони були менш обережними, ніж Ковачоці. Після 1956 року деяких з них перевели в запас, а були й такі, що провалились. Тоді всю групу реорганізували. Теперішня діяльність «Піка» не має такого значення, як раніше. Отже, треба знайти і тих, які тепер у запасі, бо рано чи пізно з ними теж буде налагоджено зв'язок.
— Звичайно.
— Особливу увагу треба звернути на одного з членів групи, який і досі є кадровим офіцером.
— На Чете?
— Так, на Чете. Він передавав багато матеріалів.
— Розумію. Ходімо далі. Ви не стомились?
— Та що ви, — посміхнулась Марія і запалила сигарету. — Далі йде резидентура — «Ваці». Керівник її — інженер Міклош Сивош. Він діє в металургійній і машинобудівній промисловості. Має окремого радиста, але імені його я не знаю. Завдання цієї групи — проникнути у важку промисловість. Вона складається з технічних спеціалістів. А кличку «Ваці» група дістала тому, що Сивош мав сісти в тюрму десь у місті Вац.
— Він насправді попаде туди. Але звідки ви узнали про це наперед?
— Бо він мав потрапити в тюрму набагато раніше. Гадаю, це було б значно краще для нього.
— Чому?
— Сивоша завербували насильно. Він зробив велику розтрату. Про це довідався один з тутешніх агентів Гелена, і злочин було зафіксовано. Коли розтрачена сума перетворилась у родинну віллу в Рожадомбі, Сивошу були пред'явлені докази.
— Хто завербував його?
— Коли ми з Жолтом тікали з Угорщини, до кордону нас підвезли на дипломатичній машині. Шофер, з яким я тоді не розмовляла, на мою думку, був не простим шофером. Пізніше я зустрілася з ним у Швейцарії і пересвідчилась, що він — активний дипломат великої західної держави, його прізвище знайдете в моїх записах. Цей «дипломат» завербував Сивоша і протягом багатьох місяців інструктував його.
— Я знаю ім'я цього «дипломата», — сказав Коронді. — Вже кілька років, як його немає в нашій країні.
— Після залучення і підготовки Сивоша та інших «дипломата» відкликали, щоб він не скомпрометував себе. Тепер він розгортає активну «дипломатичну» діяльність в арабських країнах.
— Отже, ви з цієї групи знаєте двох?
— Так, проте нічого не знаю про їх діяльність. Я чула лише їх прізвища.