Диявол і сеньйорита Прим
- Автор: Коэльо Пауло
- Серия: І в день сьомий... #3
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Софія
- ISBN: 966-8075-60-9
- Переводчик: Б. Андрущенко
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Диявол і сеньйорита Прим». Краткое содержание книги:
Селище стрічає його гостинно, а далі надовго стає місцем дії й виконавцем складного сценарію, вигаданого прибульцем.
Незвичайний герой Коельо ставить усе селище перед необхідністю морального вибору, наслідки якого, можливо, назавжди ляжуть тягарем на мешканців. Це чарівне оповідання про людську душу відкриває реальність добра і зла в кожній людині — і унікальну здатність кожної людини робити між ними вибір.
— Сама знаєш, що я не зроблю цього. А щодо твого презирства до мене, то зневажати маєш сама себе. Ти повинна бути вдячна за все, що тут сталося, бо, показавши золото, я дав тобі дещо набагато більше, ніж шанс розбагатіти.
Я змусив тебе діяти. Завдяки мені ти припинила протестувати проти всього на світі й зайняла певну позицію.
— Дуже шляхетно з твого боку, — іронічно зауважила Шанталь. — Але про людську природу проконсультувати тебе я могла б ще в першу хвилину нашої зустрічі. Зараз Віскос перебуває в занепаді, але минуле його було сповнене слави й мудрості. Я могла б дати тобі відповідь, якої ти так домагаєшся, якби пам’ятала запитання.
Шанталь підійшла до каменю й розв’язала мотузку, що стягувала Бертині зап’ястя, побачила на чолі старої ранку, — мабуть, від того, що її обличчя було притиснуте до каменю, але переконалася, що це звичайне садно. Гірше було те, що сидіти тут доведеться до ранку, чекаючи, доки Берта не прокинеться.
— Ти й зараз можеш порадувати мене відповіддю? — запитав чужоземець.
— Здається, тобі вже розповідали про зустріч святого Савинія з Ахавом?
— Так, звісно. Святий прийшов до нього, трохи погомонів із ним, і араб навернувся, бо зрозумів, — його власна бравада — ніщо проти безстрашшя святого.
— Саме так. Тільки ти забув згадати, що Ахав почав гострити ножа, щойно Савиній переступив поріг його оселі, а затим, перш ніж пустельник заснув, між ними відбулася ще одна розмова. Розбійник, переконаний, що весь світ є його власним відображенням, вирішив випробувати святого й запитав:
— Коли б зараз зайшла сюди найгарніша з усіх блудниць, які вештаються містом, зміг би ти не думати про те, яка вона гарна й зваблива?
— Ні. Але я зміг би опанувати себе, — відповідав пустельник.
— А коли б я запропонував тобі багато золотих монет за те, щоб ти зійшов з гори, покинув свій скит і став одним із нас, зміг би ти дивитися на це золото як на просте ріння?
— Ні. Але я зміг би опанувати себе.
— А коли б до тебе прийшли два брати, один із яких ганьбив би й принижував тебе, а другий шанував би як святого, зміг би ти визнати обох їх рівними?
— Я краявся б, але й страждаючи зміг би опанувати себе й ставився б до обох однаково.
Шанталь якусь хвильку помовчала й додала:
— Кажуть, що ця от коротка бесіда зіграла вирішальну роль у Ахавовому житті.
Чужоземцю не треба було пояснювати, — він і сам знав, що на Ахава й на Савинія впливали ті самі сили: Добро й Зло вели боротьбу за них, як і за душі всіх людей, хай скільки їх буде на Землі. Коли Ахав зрозумів, що Савиній рівня йому, він збагнув і те, що й сам рівня Савинію.
Зрештою, вся справа у самоопануванні. І у виборі.
І більше ні в чому.
***
Шанталь востаннє обвела поглядом долину, гори, ліс, де блукала в дитинстві, і відчула в роті смак джерельної води, свіжої зелені, домашнього вина, що виготовлялося з найліпшого у всій околиці винограду й ревно оберігалося місцевими мешканцями від туристів. Справа в тім, що вироблялося цього вина так мало, що за межі Віскоса його не вивозили, а в гонитві за грошима винороб міг би, мабуть, порушити свої принципи.
Вона повернулася лише для того, щоб попрощатися з Бертою, і навіть навмисне надягла те, у чому ходила зазвичай, аби ніхто не здогадався — коротка поїздка до міста перетворила її на багату жінку, — чужоземець взяв на себе всі клопоти, все підготував і передбачив, підписав усі папери, необхідні для того, щоб золото було продане, а виручені гроші перераховані на щойно відкритий у тому ж банку рахунок сеньйорити Прим. Оператор, що дивився на неї й чужоземця з перебільшеною шанобливістю, не задав жодного зайвого запитання. А втім Шанталь була певна: він вирішив, що цей літній пан відкриває рахунок своїй молоденькій коханці.
«А яке приємне було відчуття!» — пригадала вона. Імовірно, клерк подумав, — вона така гарна в постелі, що варта цих величезних грошей.
Дорогою вона стріла кількох земляків, — ніхто не знав, що вона залишає Віскос, і всі віталися з нею так, ніби нічого й не сталося, ніби диявол і не відвідував їхнього містечка. Вона відповідала вітанням на вітання і теж удавала, ніби цей день — такий само, як і решта днів її життя.
Вона ще не знала, яку величезну силу має все те, що недавно відкрилося їй, змінило її, — але вона ще матиме час збагнути це. Берта сиділа на призьбі свого будинку, — вже не для того, щоб вартувати місто, а просто тому, що більше ні на що не була годна.