Штани з Гондурасу
- Автор: Дудар Євген
- Год: 1993
- Язык: украинский
- Год: Український письменник
- ISBN: 5-333-01226-1
- Жанр: Юмористическая проза
Электронная книга - «Штани з Гондурасу». Краткое содержание книги:
Працювали на нього Ваня Молдаван, Вітя Царапкін, Ізя Чачкес, Гаврило з Мозамбіка та їхній хрещений батько, лауреат премії Остапа Вишні сатирик Євген Дудар.
Тут зібрано найдостойніші гумористичні дефіцити. Від славнозвісних «гондураських штанів», якими ти не раз милувався, дивлячись гумористичні телепередачі, до «промов», виголошених на фестивалях гумору і сатири в столичному палаці «Україна». Якщо врахувати ще й народне прислів’я, що сміх — це здоров’я, то твоє здоров’я, читачу, справді у твоїх руках.
Не випусти його!
За триста лет этого мог не понять или самый претупейший дурак, или отпетый черноротый шовинист.
Подумайте! И определитесь!..»
До уваги, товариші! До уваги!
Народ ніяк не може зрозуміти вашої перебудови. Новий уряд, — зі старих членів. Які обіцяють «плаваючі» структури. Перехідні.
У нас всі структури плаваючі. А всі члени уряду — перехідні. Із кабінету в кабінет. Поки можуть ходити. Поки їх, вибачте, під музику Баха з тих кабінетів…
То керували вертикально. Тепер будуть керувати горизонтально. Лежачи, чи що? А народ все одно, вибачте, раком. На буряках. У забої. Біля мартена. Біля верстата. Класична поза ударника комуністичної праці. Щоб не засліплювали «сяючі горизонти».
Дивитися вперед — нема потреби. Є «керівна сила». І вона в парламенті ще у переважаючій більшості. І вона ще покаже «кузькину мать». Усім лівим. Усім неформалам. Усім партіям. Які не розуміють, що багатопартійність у нас можлива тільки під керівництвом партії комуністів. Навіть якщо вона називається соціалістичною партією.
Теща Вані Молдавана каже:
— Як вони збираються керувати державою, коли за рік у парламенті не навчилися навіть, як правильно натискати кнопки?
А як керували досі?
До речі, це дуже просто. Ведеш народ в один бік. Він тебе зупиняє. Підказує, що не туди. Повертаєшся — ведеш у протилежний. Основне — вести. А народ завжди підкаже. У нас народ мудрий. І талановитий. Бо його завжди тримають у формі. Не дають розслабитися. Розмагнітитися. Увесь в напрузі. Увесь в думках. Увесь в пошуках. Що з’їсти? Що запалити? Чим помитися? У що взутися? Кмітливий наш народ. І терпеливий. І добрий.
Він і лається добродушно. Як ось дід Матвій:
— І чого та партєйная радянська влада так не дає себе полюбити?..
Добрий у нас народ. Весь час до любові тягнеться…
«Какось нє такось…»
Браво, мадам!
Невизнані світила наукових закутків схиляють перед вами свої науково-спрямовані голови. Ви — наша Жанна д’Арк!
Дарма що походите з хохлацького роду. Силою свого ума і талану рвонули далі. Аж у царство… зоології. У світ всякого повзучого, виючого, рохкаючого, гавкаючого. І нас, вчорашніх гречкосіїв, зовете за собою. І вчите. Зоологічної любові до всього, що далі від рідного. І зоологічної ненависті до всього, що далі від чужого. Ви справжня інтернаціоналістка. І справжня науковка. Про це говорить кожне слово вашої статті «Чи треба перекладати Пушкіна?»
Бач, хохли репані. Чого захотіли. Науку на свою націоналістичну мову перекласти. Правильно кажете: «Нізащо!» Наука — категорія інтернаціональна. І має бути описана тільки російською мовою. Скрізь.
А то хочеш для своєї дисертації «позичити» щось із чужої — шукай перекладача. Він утридорога з тебе дере. І розумника з себе корчить: «Що ж ти за вчений, що своїх думок не маєш? Чужі крадеш?..» Фраєр-поліглот…
І, правду кажучи, наука по-українськи не звучить. Какось нє такось. Не хвата слів. Нема точного перекладу.
Наприклад, науковий вислів: «У тебя не варит башка». Перекладають: «У тебе в голові бракує клепки».
По-перше, втрачається експресивне слово «не варит».
По-друге, не кожен знає, що таке клепка.
А по-третє, не звучить. Так само, як не звучить українською мовою науковий вислів Козьми Пруткова: «Всякая человеческая голова подобна желудку: одна переваривает входящую в оную пищу, а другая от нее засоряется». При перекладі втрачає, говорячи вашими словами, «художню цінність».
І вообще. Треба, щоб в усьому світі була тільки російська мова. Економніше. І легше. На голову.
Вітя Царапкін каже, що нема гіршої послуги для мови російського народу, як недолугі потуги боротьби за неї національних холуїв і відщепенців інших народів. І наводить слова К. Паустовського: «По отношению каждого человека к своему языку можно совершенно точно судить не только о его культурном уровне, но и о его гражданской ценности». Але я Віті Царапкіну не дуже вірю. Бо він друг Вані Молдавана. А той з націоналістичними вибриками. За національністю українець. Прізвище має Молдаван. Дружина у нього гагаузка. А російського нічого.
Отож нам з вами, мадам, ще боротися і боротися.
На знак поваги до Жанни д’Арк орлеанці назвали її Орлеанською дівою. Ми виявляємо свою повагу до вас, ваших поглядів і присвоюємо вам почесний титул шулявсько-борщагівської солом’яної діви!