Повна академічна збірка творів
- Автор: Сковорода Григорій Савович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Повна академічна збірка творів». Краткое содержание книги:
48 Платонівську ідею (гр. Idea) Сенека в «Моральних листах до Луцілія» (LXV, 7) пояснював так: "Це те, на що поглядає митець, аби не схибити, втілюючи свій задум у матеріал. І зовсім не має значення, чи той зразок, на якому він час од часу зупиняє око, десь осторонь, чи таки в ньому, ним же сприйнятий і довірений пам'яті. Ось такі зразки всіх речей має у собі божество, що охоплює своїм помислом як числа, так і форми всього, що має бути створене; те божество й сповнене тими несмертельними, незмінними, невтомними образами, які у Платона мають назву 'ідеї'. Приміром, гинуть люди, а людськість, на зразок якої створюється людина, залишається, і не завдає їй жодної шкоди те, що ті люди страждають, загибають" [Ауцій Анней Сенека. Моральні листи до Луцілія / Переклав
з латини Андрій Содомора. - Київ, 2005. - С. 208-209]. Як каже Діоген Лаерцій (III, 64), Платон називав ідею "і 'образом', і 'родом', і 'взірцем', і 'початком', і 'причиною'" [Диоген Лазртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитих философов. - Москва, 1979. -С. 169]. В українській традиції платонівське слово ібєа перекладали як "вид" чи "образ", починаючи ще зі старокиївської доби [див.: Чижевський Д. Антична література в старій Україні // Чижевський Д. Філософські твори: У 4 т. - Київ, 2005. - Т. 2. - С. 48].
49 Опозиція матерії та форми зберігала свій онтологічний сенс також тоді, коли йшлося про ділянку словесності. Приміром, шанований у старожитній Україні іспанський єзуїт
Кипріян Соарес [див.: ПилипюкН. Київські поетики і ренесансні теорії мистецтва// Європейське Відродження та українська література XIV-XVIII ст. - Київ, 1993. - С. 89-91; Sydorenko A. The Kievan Academy in the Seventeenth Century. - Ottawa, 1977. - P. 110], чия риторика вважалася взірцевою [див.: Ulcinaite Е. Teoria retoryczna w Polsce і па Litwie w
XVII wieku: Proba rekonstrukcji schematu retorycznego. - Wroclaw; Warszawa; Krakow; Gdansk; Lodz, 1984. - S. 21], писав: "Форма є єство речі й приміта, з огляду на яку річ є тим, чим вона є та чим відрізняється від інших. Матерія є те, з чого й у чому річ існує" [Cypriani Soarii societatis Iesu Tabulae rhetoricae, sive totius artis rhetoricae absolutissimum compendium reimpressum. - Leopoli, 1722. - P. 19].
50 Сковорода має на думці слова: въ сб/іни/Ь положи сеиенїе своє (Книга Псалмів 18 (19): 5).
51 Друге послання св. ап. Павла до коринтян 2: 15.
52 Пісня над піснями 1: 3.
53 Сковорода має на думці слова: й се, ко/іеснйцл огнсннла й кони огненній (Четверта книга царств 2: 11).
54 Див.: Перша книга Мойсеєва: Буття 41: 1-7.
55 Сковорода має на думці слова: сед/ив сїа очєсл гдна сХтв, призирЗкіцмА нл всю уемлк (Книга пророка Захарії 4: 10).
56 Сковорода має на думці візію крилатих тварин у першій главі Книги пророка Єзекіїля.
57 Трохи неточна цитата з Пісні над піснями 8: 6. Пор.: кр^пкл йкш С/иертв /іювві.
58 Пісня над піснями 8: 6.
59 Це - емблематичний образ. Сковорода міг бачити його, наприклад, у книзі Германа Гуго «Ріа desideria...» [див.: Чижевський Д. Філософія Г. С. Сковороди / Підготовка тексту й переднє слово проф. Леоніда Ушкалова. - Харків, 2004. - С. 58 (прим.)].
60 Трохи неточна цитата з Книги Псалмів 54 (55): 7. Пор.: кто дЗстъ /ий крилѣ;
61 У структурі "префіїурацїї", чи "прообразування", розрізняють щонайперше три складники: власне "прообраз", чи "тип" (особа, річ або подія Старого Заповіту, що є містичною вказівкою на євангельські особи, речі та події), "антитип" (особа, річ або подія Нового Заповіту, на якій "виповнюється" старозаповітний "прообраз"), а також "прототип", чи "архетип", тобто предковічна Божа думка, котра уможливила існування таємного зв'язку між "типом" і "антитипом" [див.: ЛабаВ. Біблійна герменевтика. Вид. 2-е. -Рим, 1990. - С. 20-21]. Наприклад, як писав Стефан Яворський, "євхарістіческія дары поистинне суть и нарицаются аѵтітіша, или противообразная, понеже ветхозаконным жертвам суть противная" [Яворський С. Камень вѣры. Київ, 1730. - С. 434]. При тому сковородинські "типи" ("фігури"), "антитипи" й "архетипи" утворюють ноематичну модель, яка далеко відбігає від традиційної "префіїурації". З усталеної в рамках церковного Переказу ноематичної моделі Сковорода зберігає саму тільки протиставленість "типу" й "антитипу" стосовно "архетипу". При тому він знімає опозицію "тип -антитип" ("антитип", "прообраз", "віцеобраз" утворюють тут синонімічний ряд), а крім того, накидає універсали "архетип" невластивого їй сенсу [див.: УшкаловЛ. Theologia exegetica // УшкаловЛ. Українське барокове богомислення. Сім етюдів про Григорія Сковороду. - Харків, 2001. - С. 109-137].