Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалося

У нас є лише одне тіло, байдуже ненавидимо його чи любимо, — воно наше. Кожна збута в соромі за нього мить, за винятком підліткового віку — тотальне марнотратство. Я наполягаю на тому, щоб ти знайшла свій спосіб почуватися комфортно у власній шкірі. Можливо, примушуючи себе бути голою в роздягальні, аж поки призвичаїшся і це стане нормою. Можливо, це походи до спа, де ти будеш серед інших жінок, які себе не соромляться. А може, достатньо просто вдягнути бікіні на пляж. Нора Ефрон у книжці I Feel Bad About My Neck[27], яка, до речі, є моє біблією, пише: «Ох, як я шкодую, що, коли мені було двадцять шість, жодного разу за цілісінький рік не вдягнула бікіні. Якщо ти молода і читаєш зараз оце, негайно, просто цієї миті, вдягни бікіні й не знімай аж поки тобі не стукне тридцять чотири». Коли я читала ці слова вперше, вони вискочили зі сторінки просто на мене, як щось дуже важливе, таке, що мені треба було перетравити. Невже я колись пошкодую, що не носила бікіні? Невже колись я буду шкодувати, що ховала своє тіло? Не хочу так. Незалежно від того, чи пасує тобі бікіні (може, ти маєш суперстильний вигляд у суцільному купальнику), думаю, Норі йдеться про базову потребу почуватися комфортно у своєму тілі. Перестати хвилюватися, перестати скаржитися, перестати дутися через те, у чому ти живеш щодня. Знайди свій спосіб бути вдячною й щасливою за те, що в тебе є. Купи купальник із високою талією; купи класичний суцільний чорний; купи суперкрутий неопреновий гідрокостюм з довгим рукавом і шортами і йди танцювати на дошці для серфінгу. Настрій одразу злетить до неба, бо ти свідома знання, як тобі ПОЩАСТИЛО мати це тіло і цю мить на Землі. Ти ж це мала на думці, Норо, правда?