Коло смерті

— Я розумію, що ти маєш на увазі. Але то було так давно. Я навіть не знаю, що пам'ятаю, а що — ні. Можна мені сигарету?

— Я не знав, що ти куриш.

— Лише іноді. В особливих ситуаціях.

Вона перейшла голяка через кімнату, взяла пачку сигарет і попільничку.

— Розкажи мені про них, — попросив я ще раз.

Маґда затягнулася, видихнула догори цівку сизого диму.

— Як я пригадую, вони були дуже несхожі між собою.

— Це як?

— Анна гарна такою викличною красою, якщо ти розумієш, що я маю на увазі. Вона рано дозріла. А Сірі — зовсім посередня. Симпатична, але наївна й цнотлива. Якщо Сірі старанно вчилася, була відповідальною та обов'язковою, то Анна мала навчання у носі. Гадаю, вона була недурною, але їй нудилося у школі. Не визнавала жодних авторитетів. Нікого й нічого не боялася. Сірі, навпаки, боялася усього на світі.

— Вони хоч якось спілкувалися між собою? У мене склалося враження, що близькими товаришками вони не були.

— Ми тут усі близько знаємося, спілкування не уникнути, проте, як на однолітків, мені здається, вони мали надто мало спільних інтересів. Не знаю, як ставилася до Анни сама Сірі, але її мати не схвалювала взаємин своєї доньки з Анною.

— Ого? А чому?

Маґда трохи здивовано глянула на мене.

— Хіба не очевидно? Ти ж бачив пані Єнсен! Вона — сама добропорядність. А Анна — справжня шльондра!

Тепер прийшла моя черга дивуватися.

— Шльондра? І що ти маєш на увазі?

— Як ти гадаєш, що я можу мати на увазі? Шльондра, курва, справжня малолітня повія. Небагато тоді знайшлося б статевозрілих хлопчаків чи дорослих парубків, які б не залізли в її трусики. Чому такий ошелешений, Мікаелю? Дівчатка бувають різні, у більшості сіл знайдеться принаймні одна, що надто швидко досягла статевого дозрівання, акселератка з цікавістю до сексу й величезною потребою уваги чоловіків. Зазвичай, потім вони стають цілком нормальними жінками.

— Я знаю. Ось лишень… Про це ані словом не згадувалося у матеріалах справи.

— А що тут дивного, — знизала Маґда плечима. — Вона померла, а про померлих погано не говорять. Хіба це важливо?

— Не знаю, але це, у кожному разі, підтверджує, що інтуїція мене не підвела, коли я запідозрив, ніби документи не розповідають усієї правди. Кажеш, вона з усіма водилася. А з ким найбільше? Були якісь постійні коханці чи кохані чоловіки? Може, хтось ревнував її до іншого?

Щось майнуло в Маґдиному обличчі, щось мимолітне й невиразне, і я збагнув, якийсь момент у цій історії вона приховує, чогось не хоче розповісти. Маґда прикусила нижню губу.

— Спробуй поговорити зі Стіною. Стіна, певною мірою, була найближчою Анниною подругою.

— Певною мірою?

Маґда, за звичкою, повела плечима.

— Стіна захоплювалася Анною. Чіплялася до неї, мов реп'ях, намагалася її мавпувати, бути такою, як вона. Але то не була рівноправна дружба. Стіна недалека розумом простачка.

— І де мені знайти Стіну?

— У будиночку за крамницею. Відразу його побачиш, дім доволі занедбаний.