Зовнішня історія. Penis. Керівництво з експлуатації

У віці від двох до чотирьох років ми починаємо ідентифікувати себе як хлопчика або дівчинку – у нас розвивається статева свідомість. На початку життя «хлопчик» і «дівчинка» для нас змінні поняття. Дворічний малюк усвідомлює, що він хлопчик, але не бачить жодних причин, що перешкоджали б йому стати дівчинкою через два тижні. І лише коли нам три-чотири роки, ми розуміємо, що стать – відносно сталий стан.

Про статеву свідомість в історичній перспективі говорили так: ти хлопчик або дівчинка, бо в тебе є пеніс або вагіна. Таке розуміння змінюється. І ще в дошкільний період діти можуть відчувати, що тіло, з яким вони народилися, не пасує до статі, з якою вони себе ототожнюють. «Народитися не в тому тілі» – цей вислів став поширеним поняттям, і це питання спричиняє багато дискусій в останні роки.

Сприйняття статі можна описати, зважаючи на три поняття.

Коли ми говоримо про гендерні ознаки, ідеться про видимі для нас зовнішні характеристики, зовнішні статеві органи, як-от пеніс і вагіна. При народженні їх використовують для визначення малюка як хлопчика або дівчинки. Інколи народжуються діти, стать яких навіть після народження неможливо точно встановити. У Норвегії з таким дефектом щороку народжується від десяти до п’ятнадцяти дітей. Раніше їх поділяли на дві групи. До однієї належали народжені із чоловічими і жіночими статевими органами, – це явище називають гермафродитизмом, або подвійною статтю. До іншої групи – ті, у кого був один комплект статевих органів, але неможливо було визначити, чи це пеніс, чи вагіна, – це називається інтерсексуальністю. Згодом щодо обох груп перейшли на більш нейтральний термін – діти з невизначеними статевими ознаками.

Гендерна ідентичність визначає стать, з якою індивід себе ототожнює, незалежно від гендерної репрезентаціїї (гендерних ознак). Здебільшого гендерна ідентичність і гендерні ознаки збігаються, проте не завжди. Дехто досить швидко усвідомлює, що «карта не відповідає місцевості». Дехто цілковито впевнений, що народився не в тому тілі, тоді як інші час від часу почуваються то чоловіком, то жінкою. Довго це вважали патологічним станом у психіатрії, із відповідними методами діагностики та пропозиціями щодо лікування. Зараз ми більше схильні дивитися на це як на природні варіанти традиційної гендерної ідентичності.

Гендерні ролі передбачають суспільний погляд крізь призму культури і традиції на статі й на те, які ролі притаманні жінкам і чоловікам. У цій сфері спостерігаються неймовірні відмінності в різних культурах і країнах. У нашому західному суспільстві межі між гендерними ролями значною мірою стерлися, тож для нас природно, що і жінки, й чоловіки можуть брати на себе більш-менш однакові ролі.