Кораловий острів

Ми почали готуватися до нічлігу. Навідуючись у підводну печеру, ми з Джеком приносили кокосові горіхи та інші плоди, а також сувої кокосового шмаття; частково задля розваги, а частково передчуваючи, що, може, нам випаде ховатися тут від дикунів. Нам і не снилося, що заженуть нас сюди білі дикуни, можливо, земляки наші. Кокосові горіхи, а також ямси збереглися добре, але хлібні плоди погнили. Сувої також лежали на місці, і, розгорнувши їх, ми переконалися, що матимемо добру постіль; а це було важливо, бо долівка виявилася вогкою. Зібравши все докупи, ми послалися, примістили посередині смолоскип і повечеряли. Зала до бенкетів була незвичайна, і мимоволі ми звернули увагу на холодні жаскі стіни та чорний колодязь побіч себе, на щільну темряву, що причаїлася в глибині печери, і сумовитий дзвін крапель, які падали через довгі проміжки часу зі стелі в тиху воду, і разючий контраст між тим усім та ліжком і стравою, що, разом з нашими обличчями, були осяяні густо-червоним полум'ям смолоскипа.

Довго ми сиділи за вечерею, розмовляючи притишено, аби не чути моторошної луни під склепінням. Зрештою тьмяне світло, яке просякало крізь колодязь, зблякло, попереджуючи, що вже настала ніч і час спочивати. Отож ми погасили смолоскип та полягали спати.

Прокинувшись, ми довгенько не могли второпати, де опинилися, а потім почали гадати, чи рано ще, чи вже пізно. Слабеньке світло свідчило, що настав день, але яка саме година, того ми не знали й не відали. Отож Джек запропонував, що він випірне на розвідини.

— Е ні, Джеку, — відмовив я. — За останні дні ти наробився по саму зав'язку. Спочивай собі та гляди Пітера, а я погляну, що там надумалися пірати. Я пильнуватиму, щоб вони мене не помітили, і скоро вернуся.