Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Науково-практичний коментар
- Автор: Телипко Владислав Эдуардович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Центр учбової літератури
- ISBN: 978-611-011-0141-7
- Жанр: право
Электронная книга - «Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Науково-практичний коментар». Краткое содержание книги:
Мета коментаря — дати чітке системне уявлення про судову владу як соціально-правовий інститут, розкрити правові та організаційні проблеми її функціонування внаслідок проведення судової реформи в державі. На основі чинного законодавства, практики його застосування і досягнень юридичної науки розглядаються питання змісту, ознак, принципів, функцій та форм реалізації судової влади, статусу та особливостей формування суддівського корпусу, порядку побудови судової системи України.
Видання розраховано на суддів та працівників суду, прокурорів, працівників інших правоохоронних органів, студентів, аспірантів і викладачів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також усіх, хто цікавиться питаннями судоустрою і проблемами організації судової влади на теренах України.
Процесуальне законодавство передбачає отримання деяких документів особами, які беруть участь у справі, у перекладі на їх рідну мову або мову, якою вони володіють.
Зокрема, якщо вирок у кримінальній справі складений мовою, яку не знає засуджений чи виправданий, йому повинен бути вручений письмовий переклад вироку на його рідну мову або мову, якою він володіє (ст. 344 КПК). Вручення судових документів у перекладі на рідну мову або мову, якою вони володіють, передбачено й у цивільному судочинстві (ст. 9 ЦПК).
Процесуальне законодавство гарантує реалізацію права використання національної мови не тільки в суді першої інстанції, а й у вищестоящих судах.
Реальною гарантією права користуватися рідною мовою та послугами перекладача є те, що витрати, понесені при провадженні кримінальної справи у зв’язку з: платою судом грошових сум перекладачу, не включаються до судових витрат, які покладаються на засудженого (ст. 93 КПК). Не сплачують цих витрат і інші особи, які беруть участь у кримінальному судочинстві. У цивільному судочинстві грошові:уми. виплачені судом перекладачу, також не включаються у судові витрати, що покладаються на осіб, які беруть участь у справі (ст. 63 ЦПК).
Суми, що підлягають сплаті за послуги перекладача у судовому розгляді господарської справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача, а при відмові у позові — на позивача (ч. 5 ст. 49 ГПК).
Відповідно до статті 5 Закону УРСР «Про мови в Українській РСР» від 28 жовтня 1989 року громадянам України гарантується право користуватися своєю національною мовою або будь-якою іншою мовою. Громадянин вправі звертатися до державних органів українською чи іншою мовою їх роботи, російською мовою або мовою, прийнятою для сторін.
Згідно статті 18 зазначеного Закону, судочинство в Україні здійснюється українською мовою. У випадках, передбачених у частині другій статті 3 цього закону, судочинство може здійснюватись національною мовою більшості населення тієї чи іншої місцевості, а у випадках, передбачених у частині третій цієї ж статті, — мовою, прийнятною для населення даної місцевості. При розгляді в судах кримінальних і цивільних справ особам, які беруть участь у справі і не володіють мовою судочинства, забезпечується право ознайомлення з матеріалами справи, участь у судових діях через перекладача, право виступати в суді рідною мовою.
Слідчі і судові документи вручаються особам, які беруть участь у справі, на їхню вимогу, в перекладі рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють.
Коментована статті Закону у частині четвертій містить важливу норму, за якою у судах, поряд з державною, можуть використовуватися регіональні мови або мови меншин відповідно до Закону України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» в порядку, встановленому процесуальним законом.
Положення зазначеної Хартії, згідно Закону України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» від 15 травня 2003 року № 802- IV, поширюють це правило на мови таких національних меншин України: білоруської, болгарської, гагаузької, грецької, єврейської, кримськотатарської, молдавської, німецької, польської, російської, румунської, словацької та угорської.
Україна зобов’язалася, стосовно тих судових округів, в яких чисельність мешканців, що вживають регіональні мови або мови меншин, виправдовує вжиття заходів, наведених нижче, відповідно до стану кожної з цих мов і за умови, що використання можливостей, які надаються цим пунктом, на думку судді, не перешкоджатиме належному відправленню правосуддя,
передбачити, щоб суди, на клопотання однієї зі сторін процесу, здійснювали провадження регіональними мовами або мовами меншин; і/або
гарантувати обвинуваченій особі право користуватися своєю регіональною мовою або мовою її меншини; і/або
передбачити, щоб клопотання і докази, у письмовій чи усній формі, не розглядалися як неприйнятні виключно на тій підставі, що вони сформульовані регіональною мовою або мовою меншини; і/або
складати клопотання, документи, пов’язані з кримінальним судочинством, відповідною регіональною мовою або мовою меншини.
У кримінальному судочинстві:
у разі необхідності із залученням усних і письмових перекладачів без додаткових витрат для зацікавлених осіб;