Тільки разом
- Автор: Шевердіна Анастасія
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Мультимедійне видавництво Стрельбицького
- Жанр: Любовно-фантастические романы
Электронная книга - «Тільки разом». Краткое содержание книги:
Друзі разом борються за нове життя в новому тілі, допомагаючи людям у нашому світі. Андрій відроджується до життя, забувши своє минуле, і Кет вирішує присвятити себе турботі про друга. Однак упоратися з відлюдькуватим геніальним вихованцем і своїми почуттями до нього «янголу-охоронцю» виявляється не так і просто. Особливо, коли на горизонті з’являються психіатр, який веде запеклу боротьбу з невидимою подругою Андрія, і наполеглива дівчина, що жадає його любові.
Мері нікому не казала про своє захоплення незнайомцем. Лише одного разу, коли їй було особливо тоскно та страшно, вона зізналася на сповіді отцю Евансу в тому, що її непокоїло. Священик запитав, чи не спонукає Андре Леруа його вихованку до чогось поганого. Мері запевнила, що ні. Андре Леруа не міг бути дияволом, бо дарував Мері надію на щастя й бажання жити. Отець Еванс швидко втратив до Андре Леруа цікавість і порадив Мері читати більше молитов.
Проте, молитви не допомагали. І Мері Бішоп вирішила діяти. Вона попросила в дідуся адресу Андре Леруа, пояснивши, що потребує пояснень із приводу французької фонетики. Едвард Бішоп щиро не розумів, чому онуку не влаштовує його кваліфікація, але адресу дав, бо джентльмен не міг проігнорувати прохання леді.
Мері написала до Андре Леруа листа й із нетерпінням чекала на відповідь. Утім, відповідь була зовсім не такою, якої сподівалася дівчина. Представник Мюнхенського Університету Людвіга-Максимилліана повідомив місс Бішоп, що доктор Андре Леруа більше не викладає в цьому навчальному закладі й узагалі залишив Німеччину.
Мері не знала, що робити далі. Певно, можна було звернутися до спеціальних служб із розшуку людей або спробувати знайти відомості про Андре Леруа в Інтернеті, проте, усі листи проходили через дідуся, який стовідсотково б не зрозумів і не підтримав пошуків онуки, а доступ до Інтернету в інтернаті був обмежений. Місс Бішоп повинна була змиритися й зачаїтися, заховати свої почуття в найдальший куточок душі, аби нічим не дискредитувати ані себе, ані шанованого Едварда Бішопа. Єдине, що в неї залишалося, — невловний образ французького лінгвіста, який невідступно слідував за нею.
І от минулого Різдва, коли Мері гостювала у двоюрідної тітки, кузен відкрив для місс Бішоп чудо з чудес — Фейсбук. Мері Бішоп знайшла Андре Леруа в соціальній мережі, проте, його аккаунт був видалений 7 вересня. Даних про Андре Леруа загалом було небагато, однак, Мері вдалося дізнатися, що Леруа народився в Парижі в 1982 році й останнім часом викладає в Кембриджі французьку філологію й порівняльне мовознавство.
Наступного дня Мері повідомила дідусю, що вступатиме до Кембриджу на французьку філологію. Радощам старого Бішопа не було межі, адже Едвард сам студіював лінгвістику в Кембриджі й не міг навіть мріяти, що його незбагненна, піднесена, витончена дівчинка піде стопами дідуся. Завдяки хорошій базі, яку заклав Едвард Бішоп під час вечірніх читань мовознавчих журналів, та одержимості Мері в навчанні дівчина склала вступні іспити найкраще з усіх тогорічних абітурієнтів і залишила Йорк із напівпорожньою валізою та повним надій серцем.
Пригадуючи все пережите нею, Мері міцніше й міцніше стискала під столом кулаки. Тільки зараз вона почала розуміти, яку дурницю утнула. Андре Леруа — красивий, розумний, самодостатній Андре Леруа — не міг її покохати. Що дівчина могла запропонувати цьому приголомшливому чоловіку, окрім свого маніакального захоплення ним? Її успіхи в навчанні, її картини були лише наслідком її одержимості. Мері знала: у неї не стане душевної сили знаходитися поряд із коханим і не відкрити йому свою душу. Якщо ж Мері зізнається професору у своїх почуттях, він у кращому разі буде жаліти її, а в гіршому — сахатиметься або звернеться до поліції. Місс Бішоп не могла дозволити чоловіку знехтувати нею. Усе, що завгодно, могла витримати дівчина, але не ганьбу. Звісно, вона пройшла довгий і складний шлях до цієї аудиторії, але Мері завжди відчувала, коли треба зупинитися. Вона ні в чому його не звинувачуватиме, вона ніколи його не засуджуватиме, але без кохання Андре Леруа навчання в Кембриджі їй було не потрібне.
— Ти чого? — торкнулася руки подруги Елені. — Господи, ти схожа на мерця!
— Я помилилась. Із мене досить, — пошепки мовила Мері. — Мені треба піти!
— Піти? Зараз? — здивувалася Деліманолі.
— Так, негайно! Вибачте, професоре! — тремтячим голосом сказала Мері, піднісши руку. — Можна мені піти?
Викладач уважно подивився на Мері, і дівчина, червоніючи від сорому, побачила себе його очима — малу, худу, з огидним ластовинням на носі та смішними кучерями, які стирчать на всі боки, як би вона не намагалася їх вгамувати. І навіщо тільки вона прийшла сюди, навіщо себе виказала?!
— Як вас звуть? — несподівано ласкаво запитав Леруа.
— Мері, професоре. Мері-Кейт Бішоп.
— А коли ви народилися, Мері-Кейт Бішоп? — поцікавився професор.
— 7 вересня 1998 року, сер.
Обличчя викладача набуло такого виразу, ніби він побачив привида. Андре Леруа зістрибнув із кафедри й підійшов до розгубленої і схвильованої студентки.