Третя світова: Битва за Україну

Очолюваний Тимошенко перший уряд Ющенка, незважаючи на деякі розбіжності з президентським оточенням та РНБО, все-таки намагався реалізувати передвиборні зобов'язання, взяті на себе «помаранчевими» лідерами. Підвищили в півтора-два рази зарплати, пенсії та стипендії. Для запобігання скуповування землі олігархами, іноземцями та іноземними компаніями фракція Тимошенко в парламенті не допустила прийняття законів про продаж землі та домоглася введення мораторію на продаж сільськогосподарських угідь. Цей популістський крок Тимошенко привів до конфлікту з Ющенком, який вважав, що в державі необхідно ввести приватну власність на землю, створити земельний ринок. На думку президента, всі, хто може обробляти землю й спроможний підвищувати продуктивність сільського господарства, мали отримати можливість купувати її.

Численні аналітики вважали, що основна причина розбіжностей «ідеального дуету» ховалася не так в особистій неприязні, як у різних баченнях перспектив проведення реформи, їх форм та методів, а також захисті інтересів різноманітних фінансово-промислових груп. Для прикладу, Тимошенко звинувачувала президента у лобіюванні інтересів швейцарської компанії «РосУкрЕнерго», одна половина якої належала російському Газпрому, а друга — товаришові Ющенка, Дмитру Фірташу та чільним «регіоналам» Ахметову, Бойку та Льовочкіну[32].

Ющенко і Тимошенко також розходилися у питанні передачі шельфу Чорного та Азовського морів в довгострокову оренду компанії «Венко», за якою стояли Фірташ та Ахметов. Якщо подивитись на результати голосування з цього питання у Верховній Раді, то саме голосами «регіоналів» та «нашистів» у квітні 2006 року прийняли постанову парламенту про оренду шельфу компанією «Венко»[33]. Тимошенко вважала такий крок зрадою економічних інтересів України й образно заявила, що Ющенка усиновили олігархи з Партії регіонів, які очолювали компанії «РосУкрЕнерго» та «Венко Прикерченська». В цьому питанні її союзником несподівано виступив президент Росії Володимир Путін: він підтримав Тимошенко в її спробі викинути зі схеми поставок російського природного газу в Україну всіх посередників й домовитися про поставки газу безпосередньо українській державній компанії «Нафтогаз України».