ЧАРІВНЕ ГОРНЯТКО

— Добре...

Попрощалися і пішли два брати далі, а на другий день і третього брата зустрічний дідусь забрав. Попрощався наймолодший і рушає в дорогу сам. А домовилися зустрітися через три роки і день, щоб разом іти додому.

Іде наймолодший брат — аж перед ним велике місто. Із-за кущів вийшов чоловік і привітався:

— Куди йдеш? — питає.

— Ремесла якогось хочу навчитися,— каже хлопець.

— Ходи зі мною. Будеш учитися три роки.

Погодився хлопець і залишився в того чоловіка.

Швидко пробіг час. А через три роки попрощався хлопець зі своїм учителем, подякував за науку і пішов.

Через день зустрічається зі своїм братом.

— Навчився ремесла? — питається брат.

— Навчився.

— А яке твоє ремесло?

— Соромно й признатися,— каже молодший.

— То яке?.. Чи не злодій ти?

— Я злодій.

— То непогано. Цілий день лежиш у холодку і думаєш куди вночі піти. Якщо ти добрий злодій, то за ніч вкрадеш стільки, що півроку житимеш, а як поганий — без голови залишишся.

— Я такий злодій, що лише у панів крастиму. А ти хто?

— Я стрілець. Бачиш, господар навіть подарував чарівну рушницю. Не прицілюючись стріляю, а куля сама потрапляє, куди я задумав.

Через день зустрічають третього брата.

— Що ти навчився? — питають.

— Я — кравець. Маю чарівну голку. Як шию костюм, то навіть не приміряю його.

На третій день зустріли й найстаршого брата.

— Яке ти ремесло здобув? — питають.

— Я — астроном,— каже старший брат і показує чарівну підзорну трубу.

І от уже йдуть брати додому разом. Прийшли, а батько та мати вже постаріли,

— Ну, діти, похваліться, чого вас навчили,— каже батько.

Розповіли брати. Лише наймолодший мовчить.

— А ти чи не злодій,— каже батько,— що мовчиш?

— Злодій,— відповідає наймолодший.

— Та нічого, побачу, на що ви здібні,— каже батько.— Ти, найстарший сину, астроном? То поглянь і скажи, що бачиш на вершечку цієї груші.

Вийняв син підзорну трубу, підніс до ока:

— Є гніздо синиці, а в тому гнізді п'ять яєчок,— каже.

— П'ятеро? А ти, злодію, лізь на грушу і з-під синички викради яєчка.

Роздягся син, взяв у зуби ножик і тихесенько поміж колючим гіллям доліз під гніздо. Примостився там, ножик із зубів — і береться до роботи.

Знизу в гнізді вирізав дірочку, щоб могло пролізти яєчко. Корочок положив на гілку. В цей час синичка почала рухатися, і через дірочку викотилося яєчко. Взяв він його у рот. Через мить ще одне випало — і так усі п'ятеро. Знову закрив корком гніздо і зліз на землю.

— Ось тобі, батьку, яєчка.

— Тепер, астрономе, подивися, чи є в гнізді пташка?

Подивився син і відповідає:

— Є!

Не повірив батько і кинув грудкою, а з гнізда вилетіла синичка.

Тоді похвалив найстаршого і наймолодшого синів і далі іспитує.

Розклав четверо яєць на кінцях стола, а посередині п'яте положив.

— Ти, сину, хвалився, що стрілець. Якщо це правда, то з одного пострілу розбий усі п'ятеро яєчок так, щоб не зачепити пташат, які повинні вилупитися.

Взяв син три шротини, наладував рушницю, прицілився у середнє яйце, вистрелив — і всі п'ятеро пополовинив.

— Ти, сину, казав мені, що кравець,— каже батько іншому синові.— Позашивай яєчка, щоб тих писклят, які всередині, мати вивела живими і здоровими.

Витяг кравець чарівну голку, вселив золоту нитку і почав зашивати. А щоб нитки не було видно, то затер шви фарбою.

Батько наказав синові-злодієві віднести знову на місце яйця. Той поліз, примостився під гніздом, а синичка теж уже сіла і вертиться, бо яєць під собою не чує. Тихенько, щоб не налякати її, хлопець по одному яєчку через дірочку в гніздо запхнув. Потім закрив корочком дірочку, шпилькою пришпилив і зліз на землю.

Пішов батько панові похвалитися, що його сини приїхали додому. Постукав, привітався і став біля порога. А панові вже хтось сказав, що вони приїхали, і запрошує він бідняка сісти.

— Так якого ремесла навчилися сини твої? — питає.

— Найстарший астроном...

— Це дуже добре. Я його беру на службу.

— Другий кравець...

— Мені вже два роки не може ніхто пошити гарної одежі. Буде і йому робота.

— Третій стрілець...

— Цього я беру до себе гайовим. А четвертий хто?

— Та соромно говорити про нього. Злодій.

— Якщо він злодій,— каже пай,— то всі твої сини хай ще відпочивають, а він хай біжить до мене.

Пішов батько додому та й каже молодшому синові йти відразу ж до пана. Той пішов, пан запросив його сісти і каже:

— Казав батько, що ти добрий злодій.

— Та злодій.

— Мушу спершу випробувати тебе. Завтра мої їздові будуть везти через ліс до станції дванадцять возів пшениці. Скільки вкрадеш — стільки твого буде.

— Добре.

Скликав пан слуг і наказує:

— Подивіться добре на цього хлопця. Завтра він буде красти пшеницю. Якщо вкраде — шкури спущу.

Прийшов Іван додому, готується, пришив блузку до штанів, напхав усередину соломи, постоли причепив теж. З білої хустини зробив голову, фарбами намалював свій рот, очі, ніс, пришив до голови кашкета. Поки фарба висохне, побіг до старенької бабусі і попросив продати квочку з курчатами. Не хоче бабуся продавати. Та він обіцяє завтра квочку їй повернути і дати ще 10 мішків пшениці. Не вірила бабуся, але дала себе вговорити.

Переночував Іван, взяв опудало, коробку з квочкою та курчатами і пішов до лісу. Над дорогою вибрав високого дуба. Зав'язав на кінці шнурка петлю, накинув її опудалу на шию. Сам виліз на дуба, підвісив опудало над дорогою, зав'язав шнурок до гілки. Тоді побіг уперед, насипав на дорогу пшона, випустив квочку з курчатами, а сам заховався за кущами.