Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство

Орієнтування у просторі природно передбачало усвідомлення порядку руху основних небесних тіл та знання прийомів підрахунку часу. Цій темі присвячено чимало наукових робіт. Більшість дослідників погоджується, що палеолітична людина використовувала місячний та сонячний календарі й володіла прийомами їхнього запису. На території України про це свідчить згадана вище реконструкція О. Маршаком складної гравіровки на уламку бивня мамонта з Межирічів та обидва браслети з Мізина. Числова формула гравіровки цих браслетів відображає місячний та місячно-сонячний календар[35].

Значно частіше трапляються прості зразки “рахівних лінійок”. До їхнього числа належать два уламки бивня з нижнього шару Кирилівського поселення, відкритих В. В. Хвойком. На одному з них прокреслено лінію, від якої під прямим кутом відходять 23 поперечні короткі рисочки, що разом утворюють щось подібне до лінійки. На другому уламку вирізьблено дві майже паралельні лінії довжиною 7 і 7,4 см. Від однієї з них у напрямку другої відходять дев’ять поперечних штрихів, утворюючи в сукупності візерунок, що нагадує драбину. Подібний до них уламок бивня мамонта з “рахівною лінійкою” знайдено в Гінцях. Тут групи коротких рисочок розділено довгими. В Сюрені фрагмент ребра благородного оленя орнаментовано кількома зігнутими лініями та чотирма рядами коротких, ритмічно розташованих насічок. Кількість подібних прикладів можна збільшити, ритміка насічок утворює стійкі групи по 3—5 одиниць та суми з різних комбінацій цих цифр. Простежується, зокрема, система рахування сімками (3 + 4) як чверть повного місячного циклу.

Особливістю археологічних джерел дослідження пізнього палеоліту України є брак залишків поховань стародавньої людини: відомі лише нечисленні та розрізнені фрагменти людських кістяків, знайдених у масі побутових решток поселень. Це передусім фрагменти черепних кісток (Чулатово І, Новгород-Сіверська, Анетівка II), зуби (Мізин і Пушкарі 1), уламки плечових кісток (Новгород-Сіверська, Кормань IV). Найзначніша знахідка — кістки лівої ноги молодого індивідуума в анатомічному порядку, знайдені в 20-тих роках на поселенні Городок (Волинь).

Незважаючи на нечисленність та фрагментарність знахідок, вони досить інформативні. По-перше, звертає на себе увагу розташування кісток. Вони ніяким чином не виділені з загальної маси побутових відходів. По-друге, більша частина знайдених кісток оброблена. Черепні кістки з Чулатово І, Новгорода-Сіверського обрізано по краю. Це дало змогу І. Г. Підоплічку припустити, що вони є фрагментами чаш із черепів. Надріз має також зуб з Мізина. Одна з трубчастих кісток кінцівки з поселення Городок була розбита на зразок того, як розбивалися кістки тварин для вилучення мозку, що є ймовірним свідченням канібалізму. По-третє, спостерігається певний відбір людських кісток: черепи, зуби, кістки кінцівок. Все це свідчить про те, що в даному випадку ми маємо справу не з залишками поховань. Навпаки, частина людських решток якимось чином була включена в господарський обіг, у повсякденне побутове життя членів первісної громади. Етнографічні відомості свідчать про те, що таке ставлення могло поширюватися на кістки як ворогів, так і родичів.