Бійцівський клуб

У монітор влізе більше бензину, ніж у лампочку.

Електронно-променева трубка, ЕПТ, — щоби дістатися до неї, треба зняти пластикового кожуха (це досить просто), чи й навіть працювати крізь вентиляційні щілини згори.

Спочатку від’єднуєш монітор від струму й від системного блока.

З телевізором таке теж спрацює.

Зрозумій тільки: якщо виникне іскра, хай навіть статичного струму з килиму, ти мертвяк. Ти кричиш і згоряєш живцем.

В електронній трубці може накопичитися триста вольт пасивного електричного заряду, тому спочатку товстою викруткою замкни головний конденсатор у блоці живлення. Якщо тої миті ти вже мертвий, значить, користувався викруткою з неізольованою ручкою.

Усередині електронно-променевої трубки вакуум, тому, коли ти просвердлиш її, трубка втягне повітря, наче вдихне з легким свистом.

Розшир отвір трохи більшим свердлом, потім ще більшим, доки не вдасться вставити лійку. Тоді наповни трубку вибухівкою на свій смак. Непоганий вибір — саморобний напалм. Бензин чи суміш бензину з замороженим помаранчевим концентратом або наповнювачем для котячих туалетів.

Незла вибухівка виходить із суміші перманганату калію, марганцівки із цукровою пудрою. Сенс у тому, що змішується один складник, який згоряє дуже швидко, із другим складником, здатним постачати кисень для цього процесу. Усе згоряє з такою швидкістю, що вибухає.

Пероксид барію та цинковий пил.

Нітрат амонію і порошковий алюміній.

Найновіша кухня анархії.

Нітрат барію під сірковим соусом із гарніром із деревного вугілля. Типовий порох.

Смачного.

Заповни цим монітор, і коли хтось натисне на «power», йому в обличчя вибухне п’ять-шість фунтів пороху.

Усе нічого, але мені подобався мій бос.

Якщо ти чоловічої статі, християнин і живеш в Америці, твій батько — твоя модель Бога. А часом знаходиш свого батька у своїй кар’єрі.

Усе нічого, проте Тайлеру мій бос не подобався.

Поліція мене шукатиме. Я останнім був у будинку в п’ятницю ввечері. Я прокинувся на своєму робочому місці, дихання сконденсувалося на столі, подзвонив Тайлер і сказав: «Виходь. У нас є машина».

У нас є «кадиллак».

Руки в мене й досі були в бензині.

Механік із бійцівського клубу питав: що б ти бажав зробити перед смертю?

Я хотів звільнитися. Я дав Тайлеру дозвіл. Будь як удома. Убий мого боса.

Із підірваного офісу дістаюся автобусом до кінцевої зупинки, всипаної гравієм. Тут починаються землі під забудову й переорані поля. Водій дістає пакета зі сніданком та термос і дивиться на мене в дзеркальце заднього виду.

Намагаюся визначити, куди б це подітися, щоб копи мене не знайшли. Сиджу у хвості автобуса, між мною та водієм сидить близько двадцяти осіб. Нараховую два десятки потилиць.

Двадцять голених голів.

Водій розвертається на сидінні і звертається до мене:

— Містере Дерден, сер, я справді захоплююся тим, що ви робите.

Раніше я його ніколи не бачив.