Шлях митця. Духовна дорога до примноження творчості

Я усвідомлюю, що багатьох насторожує таке спрощення цієї концепції. «Бог не заправляє кінобізнесом, — скептично заперечуємо ми. — Для цього існують спеціальні структури». Хочу попередити митців, які передають свою творчу долю винятково в людські руки: цим ви обмежуєте свою благодать.

Бажання бути практичними і досвідченими часто гальмує наш потік. У нас є свої уявлення про те, звідки у нашому житті має з’явитися благодать. Протягом багатьох років я працювала сценаристкою у Голлівуді і за цей час безліч разів обмінювалася з колегами сумним досвідом: дуже часто професійні агенти не приносили нам жодної користі, а все необхідне для творчих проривів ми отримували від таких джерел, як «мій сусід», «брат мого стоматолога» або «одногрупник моєї дружини». Ці випадковості і є результатом дії Бога — джерела благодаті.

Я вже не раз повторювала, що творчість — це духовне поняття. Прогрес можливий лише тоді, коли ви маєте віру і готові робити малі й великі стрибки у невідоме. Спочатку нам знадобиться віра, щоб піти на перший урок танців, зробити перший крок назустріч вивченню нового засобу самовираження. Потім нам знадобиться і віра, і гроші для подальших уроків, семінарів, просторішої робочої зони і щорічної творчої відпустки. Ще пізніше ми можемо загорітися ідеєю написати книжку чи колективно заснувати галерею. Коли у нас з’являється кожна з цих ідей, ми повинні добросовісно звільнитися від внутрішніх бар’єрів, які перешкоджають нам взятися за реалізацію цього задуму, а потім, на зовнішньому рівні, піти на конкретні кроки заради досягнення цілі, бо лише так ми приведемо в дію синхронність.