Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
10. Незважаючи на визнання в теорії застави речовим способом забезпечення виконання зобов’язань, усе-таки ніхто не заперечує можливості застосування до заставних правовідносин норм ст. 509 — 625 ЦК. Зокрема, на сторінках юридичних видань коментувалися розглянуті судами спори з приводу визнання договорів застави неукладеними (див. Вісник господарського судочинства, 2002, № 2, с. 165 — 170).
11. Виконання зобов’язання, що виникає на підставі договору застави, може забезпечуватися передбаченими законом способами забезпечення виконання зобов’язань, у тому числі неустойкою. Законодавство не перешкоджає забезпеченню заставного зобов’язання порукою або іншою заставою. Зазначення в ч. 1 ст. 548 ЦК на можливість забезпечення виконання основного зобов’язання не виключає забезпечення додаткового зобов’язання з урахуванням правила про диспозитивність норм актів цивільного законодавства. Вищий арбітражний суд свого часу роз’яснив, що в договорі застави може встановлюватися відповідальність заставодавця за збереження предмета застави (п. 6 Інформаційного листа [398}). Крім того, слід враховувати, що поняття основного зобов’язання застосовується до будь-якого зобов’язання, стосовно якого встановлене забезпечення (додаткове зобов’язання).
Частина 1 ст. 576 ЦК, ст. 49 — 52 Закону «Про заставу» передбачають заставу майнових прав. Було б нелогічним вести мову про речовий характер застави майнових прав. Але слід мати на увазі, що стосовно поняття речового права є більш широке (родове) поняття абсолютного права. Застава майнових прав якраз і має абсолютний характер.
12. Про відмінність зобов’язальних правовідносин між заставодержателем і заставодавцем, що виникають на підставі договору застави, і речових правовідносин, що виникають між заставодержателем та всіма третіми особами на підставі реєстрації застави (інших обтяжень), особливо наочно свідчать положення законів, що були прийняті останнього часу. Відповідно до частини другої ст. 12 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» [207] взаємні права та обов’язки між заставодержателем (обтяжувачем) рухомого майна та заставодавцем (боржником) виникають на підставі відповідного правочину (договору застави) з моменту набрання чинності цим правочином. Права у відносинах з третіми особами заставодержатель (обтяжувач) набуває з моменту реєстрації застави (обтяження) рухомого майна. Такі ж правила встановлюються ч. 2 та 6 ст. З Закону «Про іпотеку» [197]. Отже, зобов’язання між заставодавцем і заставодержателем виникає на підставі договору, а речові права заставодержателя виникають на підставі реєстрації застави.
13. Заставою може бути забезпечена цивільно-правова вимога будь-якого змісту. У практиці заставою найчастіше забезпечуються зобов’язання позичальників за кредитними договорами з банками. Однак немає перешкод для укладення договору застави з метою забезпечення виконання будь-якого іншого зобов’язання (грошового або зобов’язання щодо передання майна, виконання роботи, надання послуг). У ст. 3 Закону «Про заставу» прямо зазначається на можливість забезпечення заставою зобов’язань купівлі-продажу, оренди, перевезення тощо.
14. Заставою може бути забезпечене як основне, так і додаткове зобов’язання. Зокрема, заставою може бути забезпечена порука. У такому разі порука припиняється припиненням забезпечуваного нею зобов’язання, а також закінченням строків, встановлених ч. 4 ст. 559 ЦК. Припинення поруки, забезпеченої заставою, припиняє і заставу, хоча б забезпечене порукою зобов’язання і не припинилося. На це слід звернути увагу, оскільки в практиці мають місце випадки невиправданого укладення і договору поруки (на забезпечення основного зобов’язання), і договору застави (на забезпечення зобов’язання щодо поруки), якщо заставодавцем є майновий поручитель. Такі випадки не слід змішувати із ситуаціями, коли основне зобов’язання забезпечується безпосередньо і порукою і заставою.