Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
5. Елементи застави використовуються в зобов’язаннях, які самі по собі заставними не є. На такі відносини норми законодавства про заставу не поширюються. Так, у силу частини першої ст. 20 Закону «Про бібліотеки і бібліотечну справу» [151] бібліотекам надане право визначати при наданні користувачам бібліотеки документів розмір коштів, які повинні передаватися бібліотеці як забезпечення виконання зобов’язань щодо повернення одержаних у бібліотеці документів. У цій правовій конструкції використовуються елементи застави, але визнати її заставою і поширити на неї норми законодавства про заставу було б неправильним.
6. Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва та розвитку ринку зерна» [259] встановлений механізм заставних закупок зерна у сільськогосподарських виробників у сезон збирання за заставними цінами з гарантуванням їм права наступного, продажу цього зерна за ринковими цінами (у випадку, якщо вони будуть перевищувати заставні) за умови відшкодування Державній акціонерній компанії «Хліб України» вартості зберігання зерна. Елементи застави тут полягають в тому, що сільгоспвиробник передає ДАК «Хліб України» зерно на зберігання (зі знеособленням зерна, що зберігається), а зберігай зобов’язується повернути його на вимогу поклажедавця. У забезпечення виконання цього обов’язку поклажедавцю перераховується заставна вартість зерна.
7. Застава розглядається в правовій теорії переважно як правова конструкція, що існує в речових правовідносинах. Але законодавець таку концепцію не сприйняв, хоч і уникає того, щоб називати правовідносини щодо застави зобов’язальними. У заставних правовідносинах дійсно є елементи речового права, що поєднуються з елементами зобов’язального права. Коли в законодавстві згадується поняття «застава», під ним розуміється звичайно весь комплекс правових відносин з приводу застави, а іноді — лише окремі з них.
8. Правовідносини між заставодавцем і заставодержателем мають зобов’язальний характер. У силу цього, якщо договором застави передбачений обов’язок заставодавця передати предмет застави — індивідуально визначену річ — у володіння (а в передбачених законом випадках — і в користування) заставодержателю, а він цей обов’язок не виконує, заставодержатель вправі пред’явити до заставодавця не віндикаційний позов, а позов про примушення боржника (заставодавця) до виконання зобов’язання в натурі (ст. 620 ЦК). Такий же позов пред’являється у випадках, коли заставодавець передав предмет застави у володіння заставодержателю, але згодом став порушувати право заставодержателя на володіння предметом застави. Позов про звернення стягнення на заставлене майно також випливає із зобов’язання між заставодавцем і заставодержателем, хоч і спрямований на захист речових прав заставодержателя. Однак слід враховувати, що законодавча і правозастосовча практика уникають вживання терміну «заставне зобов’язання». Не вживають цей термін в науковій, популярній і навчальній літературі.
9. Укладення договору застави (або інший юридичний факт, який передбачений ст. 574 ЦК, ст. 16 «Про заставу» [64] і який є підставою застави), тягне виникнення речових правовідносин, в силу яких: 1) заставодержатель як кредитор має (якщо інше не встановлено законом) переважне право перед іншими кредиторами заставодавця (перед усіма третіми особами) на задоволення своїх забезпечених заставою вимог за рахунок заставленого майна; 2) передання заставодавцем права власності на заставлену річ може здійснюватися лише за згодою заставодержателя (ч. 2 ст. 586 ЦК); 3) якщо заставлена річ передана у володіння (а у відповідних випадках — і користування) заставодержателя, останній має право вимагати від будь-якої особи не порушувати це його право; 4) іпотечний заставодержатель має право вимагати від будь-якої особи припинення посягання на предмет застави, що загрожує його втратою або пошкодженням. Таке правило із Закону «Про заставу» вилучене. Але воно випливає із законодавчого визначення застави і іпотеки. Заставодержатель вправі пред’явити позов до будь-якої особи, що здійснює зазначене посягання. Викладеним вичерпуються речові елементи заставних правовідносин.