Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Военная проза » "Грант" викликає Москву
"Грант" викликає Москву - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

"Грант" викликає Москву

Электронная книга - «"Грант" викликає Москву». Краткое содержание книги:

В окупованому фашистами українському приморському місті активно діє більшовицьке підпілля. Один за одним відбуваються акти диверсії. Та фашисти ніяк не можуть схопити мужніх радянських патріотів.
Великих втрат зазнали гітлерівці, перш ніж напали на слід підпільників.
В основу повісті В. Ардаматського покладено справжні події періоду Великої Вітчизняної війни.
1 ... 49 50 51 52 53 54 55 56 57 ... 158
Перейти на страницу:

Із-за його плечей показалась Юля.

— Все зробили точно за планом, — сказала вона, але в її голосі Шрагін відчув посмішку. — Тільки ваша дівиця так перелякалась, що аж дивитися смішно, тремтіла, як осикове листя.

— Хоробрими не народжуються, — сухо зауважив Шрагін.

— А боягузливими?

— Та кинь ти, їй-богу! — сердито зашипів на неї Федорчук.

— Не треба вплутувати в справу будь-кого, — не звернувши ніякої уваги на слова Федорчука, сердито мовила Юля і розтанула в темряві.

— Не звертайте уваги, Ігоре Миколайовичу, характер у неї такий, нічого не зробиш, — виправдувався Федорчук…

Шрагін ішов додому швидкою, енергійною ходою, не помічаючи вітру з зарядами сніжної крупи, що шмагав його в обличчя. Радісного відчуття од зустрічі з Дем’яновим наче й не було, він думав про те, що сказала йому Юля. «Вона має рацію, вона має рацію, — повторював Шрагін. — Я ж знав, що Ліля людина настрою і нервів. Але що я міг зробити, коли вона поставила мене перед фактом, а залишати її подругу в будинку було неприпустимо…»

Шрагін твердо вирішив, що надалі, коли Ліля й діятиме, то тільки в межах свого будинку.

Розділ 19

Ще одне радіоповідомлення Шрагіна в Москву:

«Уточнюю характеристику адмірала Бодеккера, яку передав раніше. Як справжній німець і потомственний моряк, він вдячний націзму за відродження флоту, якому тепер вірно служить. Критикуючи непорядки організаційного характеру і не сприймаючи терору як державного методу, він разом з тим не заперечує величі досягнень націзму і вважає їх історичними. Якось він сказав: «Нічого, закінчимо війну і почнемо удосконалювати наш рейх, і це зроблять саме моряки — найбільш освічена і думаюча частина військової еліти». Надто важлива його дещо попередня заява, що грос-адмірал Деніц його великий і давній друг. Можна припустити тільки те, що в середовищі морських воєначальників існує критичне ставлення до деяких справ націстів. Але не більше. І в цьому напрямі слід провадити розвідку. Ваші відомості про українських націоналістів цілком підтверджуються, вони йдуть на активний контакт з гітлерівцями, зокрема з гестапо. Пропоную ліквідувати верхівку місцевої організації. Ваша думка… Повернувшись з Одеси генерал Штромм останніми словами ганьбить румунських союзників — боягузи, спекулянти, хабарники, бабії, базіки і таке інше. Казав, що Одесу має відвідати Антонеску, якому його зграя готує захоплений прийом, а після цього командуючий угрупуванням німецьких військ «Південь» влаштує Антонеску холодний душ. Казав, що румуни одержали все, що хотіли, тепер не бажають воювати, та «ми пошлемо їхні дивізії в саме пекло — їм все-таки доведеться заплатити за одержане». І таке інше. Дату, коли Антонеску відвідає Одесу, постараюсь своєчасно уточнити. Нічне бомбардування крейсера і плавучого дока, на жаль, великих наслідків поки що не дало. Пожежу на стапелі вдалося швидко ліквідувати, а док тільки трохи більше нахилився. У обох випадках потрібне пряме попадання… Поштова скринька виклику на зв’язок представника підпілля поки що не подіяла. Змушений скористатися резервним ланцюжком зв’язку. Привіт. Грант».

Через три дні Шрагін зустрівся, нарешті, з представником підпілля Бердниченком. Це був чоловік приблизно років сорока, спокійний, неквапливо-розсудливий. Він з першої ж хвилини сподобався Шрагіну. Але трохи насторожувала упевненість, з якою він говорив про підпільну боротьбу.

— Ви вже зв’язалися з усіма людьми, яких залишили в місті? — запитав Шрагін.

— Поки що не було такої потреби, — відповів Бердниченко.

— Але ви хоча б знаєте, чи уціліли вони?

— Судячи з усього, основний кістяк уцілів, — неквапно відповів Бердниченко. — Але ходять різні чутки.

— Які чутки?

— Ніби деякі наші люди вже провалились.

— А точніше?

Бердниченко глянув на Шрагіна здивовано:

— Все одно гітлерівці перемогти нас не зможуть, і переловити всіх їм теж не під силу.

— Ні, неправильно, — різко перебив його Шрагін. — Досить потрапити до рук гестапо одній малодушній людині, і вся ваша концепція розсиплеться на порох. Вони переловлять і знищать усіх підпільників.

— На їх місце стануть інші! — з урочистою відчуженістю промовив Бердниченко.

— Ви не знаєте, хто намагався висадити в повітря сторожовик на заводі? — спитав Шрагін, переводячи розмову з царини загальних фраз.

— Міну віднесла туди одна наша комсомолка, — з гордістю відповів Бердниченко.

— А те, що цю міну негайно знайшли і арештували всю ремонтну бригаду, це ви знаєте?

1 ... 49 50 51 52 53 54 55 56 57 ... 158
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)