Нові пригоди Електроніка
- Автор: Велтистов Евгений Серафимович
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: "Школа"
- ISBN: 966-661-446-4
- Переводчик: Микола Видиш
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Нові пригоди Електроніка». Краткое содержание книги:
Створений фантазією письменника Євгена Велтистова «електронний хлопчик» Електронік давно став одним із найулюбленіших героїв дітвори у багатьох країнах світу. У повістях «Переможець неможливого» і «Нові пригоди Електроніка» всюдисущий «хлопчик із чемодана» не лише активно допомагає своїм друзям створювати грандіозний проект майбутнього — «Космічний корабель «Земля», але й встигає закохатися.
Дзвінок відірвав приятелів від алгебри. Елек відчинив вхідні двері. На площадці стояла жінка з важкою поштарською сумкою через плече.
— Доброго дня. Ви Електронік чи Сироїжкін? — запитала вона.
— Електронік.
— Тоді одержуйте за двох, — усміхнулася листоноша. — У поштову скриньку не влазить…
Сергій, зайшовши на кухню, здивовано спостерігав, як на столі виростає купа телеграм.
— Що це? — спитав він. — Кому це?
— Термінова кореспонденція, — пояснила листоноша. — Деякі без адреси. Просто: Електронікові. Або: Сироїжкіну. Але пошта про вас усе знає! Ось розписуйтесь!
Хлопці розписалися на квитанціях.
— Що з усім цим робити? — розгублено сказав Сергій. — Завтра в мене екзамен.
— Вам ще листів вагон і маленький візок, — весело повідомила поштарка.
— Може, допомогти принести? — запропонував Елек.
— Не моя зміна, — відказала поштарка. — Кореспонденцію доставляють уранці…
— Що ж робити? — перепитав Сергій, перебираючи бланки з щільними рядками великих літер. — Як відповідати?
— Найтерміновіші рознесе Рессі! — розв’язав проблему Електронік. І викликав у переговорник: — Рессі, до мене!
Через кілька хвилин на балконі м’яко на всі чотири лапи приземлився з нічної темряви Рідкісний Електронний Собака.
ДІВЧИНКА З ОЧИМА, ЩО НЕ СМІЮТЬСЯ
Помічника вчителя математики викликали з екзамену.
Елек вийшов у коридор і дізнався, що пошта доставила листи за адресою, але у квартирі Сироїжкіних нікого немає.
Елек напівголосно виклав математикові Таратару ситуацію і повторив слова поштарки: «Листів — вагон і маленький візок…»
Таратар водив зіницями, сопів у щіточку вусів, прикидаючи, скільки конвертів може вмістити вагон та ще й на додачу візок. Нарешті, зітхнувши, мовив: — Іди, впораюся сам.
Клас провів Електроніка схвальними поглядами. Ніколи ще восьмий «Б» не був на такій вершині людської слави.
Майя Светлова, прийшовши з діловим настроєм до школи, одержала десяток записок від Сироїжкіних та Електроніків з пропозицією про дружбу; вона прочитала деякі з них, розсердилась і… акуратно поклала в портфель.
Сергій засунув у кишеню записки від невідомих йому Ма, М., М. М., М. М. М. та інших незнайомок.
Електронік, певна річ, був поза конкуренцією: його пошта виявилась найбагатшою. Сергій заховав усі записочки: хай відповідає сам…
Несподівано у класі, як і передбачав Елек, об’явився свій Чижиков-Рижиков. Веснянкуватого, рудого Славка Петрова засипали градом записок; прочитавши їх, він зашарівся ще дужче. Славко на якийсь час став кіногероєм — Чижиковим-Рижиковим.
А Макар Гусєв удостоївся трьох записок, але — яких! У них його проголошували лицарем сердець трьох телеглядачок. Макар почервонів, глянув на Сергія. Сироїжкін здавався спокійним. Тоді Макар приземлився на свою парту й примусив себе згадати важливе й термінове слово «алгебра».
Алгебра! Перший екзамен на самостійність, екзамен на те, як ти сам математично аналізуєш і моделюєш навколишній світ. Класичні й сучасні задачі написано на шкільній дошці, але ти можеш вибрати для розв’язання найновіших прикладів класичні прийоми, а для класичних — нові, несподівані, аби тільки був результат! Твоя, саме твоя думка людини, зверненої в майбутнє, мала зараз вирішальне значення!
Так, чи приблизно так, сприймали цей важливий момент у житті учні та учениці восьмого «Б», напружено вдивляючись в умови завдання, виводячи формули й графіки, підбігаючи інколи до електронної парти «Репетитор», щоб прискорити свої обчислення. Так, чи приблизно так, розрахував сам собі години першого екзамену математик Таратар, поки не помітив білих метеликів, що літали від парти до парти.
Таратар захвилювався:
«Невже шпаргалки?»
Він згадав свої шкільні роки, як він з товаришами у класі обмінювався заздалегідь заготовленими, застарілими сьогодні відповідями на задачі, й збагнув: це не шпаргалки його дитинства, це щось нове — паперові метелики весни, близьких літніх канікул.
Учитель зацікавився: що ж це за метелики?
Він вийняв кілька записок з ганчірки, коли стирав нею з дошки, написав нові формули й, вийшовши з класу, розгорнув зім’яті папірці. Трохи здивовано прочитав він їх. Це були не відповіді на екзаменаційні питання, а лаконічно сформульовані, відверті пропозиції про дружбу. Майці — від Макара Гусєва, Електронікові — від Майки, Гусєву — від X. Підписи стояли чіткі, але почерк був не Гусєва, не Свєтлової і не Електроніка.
«Ти дивовижна, чесна людина», — писала Елеку незнайома Светлова. «Я відкрив тебе на екрані», — звертався до Майки хтось під псевдонімом «Електронік». А X. просто призналася Гусєву: «Як здорово ти гугукнув! Я весь вечір сміялася!»