Нові пригоди Електроніка
- Автор: Велтистов Евгений Серафимович
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: "Школа"
- ISBN: 966-661-446-4
- Переводчик: Микола Видиш
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Нові пригоди Електроніка». Краткое содержание книги:
Створений фантазією письменника Євгена Велтистова «електронний хлопчик» Електронік давно став одним із найулюбленіших героїв дітвори у багатьох країнах світу. У повістях «Переможець неможливого» і «Нові пригоди Електроніка» всюдисущий «хлопчик із чемодана» не лише активно допомагає своїм друзям створювати грандіозний проект майбутнього — «Космічний корабель «Земля», але й встигає закохатися.
— Ще б пак!..
І все-таки Сироїжкіна схвилювало побачене на екрані. Колись він ховався від людей, боячись, що його виведуть на чисту воду — збагнуть, що він підміняє себе Електроніком. І ось у кіно його витівка обернулась на веселий жарт. Усі знають тепер, що в нього є вірний друг, який мріє стати людиною. Такою, як він, — Сергій Сироїжкін.
— Подобається мені Чижиков-Рижиков! — несподівано сказав Електронік і посміхнувся. — Він до всього доходить своїм розумом.
Сироїжкін трохи було не похлинувся лимонадом.
— Немає в нас такого у школі! Ні Чижикова, ні Рижикова! Це придумано, щоб смішніше було! — обурювався Сергій.
— Сьогодні Чижиков у кіно, — спокійно відповів Елек, вичисляючи близьке майбутнє, — а завтра може з’явитися…
— Завтра в мене алгебра, — перебив Сироїжкін, забувши про раптову славу.
Так, завтра перший у його житті екзамен. Що буде, як провалить? Ганьба! Ніяке кіно не допоможе… Доведеться починати життя спочатку.
Елек відчув тривогу у голосі друга, запропонував:
— Ходімо повторимо алгебру. Це займе півгодини. І пробіжимося навколо будинку…
Вони зійшли східцями у двір, вигукуючи й повторюючи формули. Формули дуже важливі, значущі, від них залежить завтрашній ранок Сергія Сироїжкіна.
А в дворі математики збилися з програми, не могли відразу втямити, що тут відбувається.
На них неслася юрба дітей і гукала хором:
— Е-лек-тро-ник!
— Це я! — сказав Елек і зупинився, зробившись на хвилину власною статуєю.
Але ніхто не звернув на Електроніка уваги. Юрба промчала до сусіднього під’їзду, де якийсь малюк проголошував:
— Я — Електронік! Я — Електронік!
І присідав, і сяяв, і пританцьовував від задоволення, бачачи, що його, саме його дитяча ватага на чолі із старшим братом визнала Електроніком.
Згодом Елек визначить це явище як «наплив і відплив хвилі слави» і дасть математичну модель непередбачуваних заздалегідь подій… Зараз він мовчки спостерігав.
Навколо них гасали, стрибали, скакали на одній ніжці, затято сперечалися, мріяли вголос десятки Сироїжкіних та Електроніків. А втім, декотрих на перший погляд важко було розпізнати — хто вони такі. Ясно одне: всі грали в робота й людину.
Ось стрибає по накреслених на асфальті «класах» дівча, спритно вибиваючи ногою з клітки в клітку коробочку з-під гуталіну, й вигадує на ходу:
— Не людина? — запитав, зупинившись, Елек.
— Чому не людина? — повторив похмуро Сергій. — Не звертай уваги на цокотуху! — Він потягнув приятеля за рукав.
Дівчатка, які брали участь у грі, засміялися, роздивляючись дуже схожих хлопчаків.
— Щоб задачі підкорялись… — почала одна школярка.
— Щоб роботи посміхались… — додала глузливо друга.
— Щоб долать проблеми всі… — підхопила третя. І хором закінчили:
Приятелі збентежено пирхнули й пірнули в кущі.
— Телеепідемія? — запитав Сироїжкін.
— Я аналізую, — відповів Елек. — Ми збиралися повторити алгебру, — нагадав він.
Вони зайшли в сусідній двір, сподіваючись знайти тут тихе місце, й натрапили на суперечку.
— Дивак цей Електронік, — репетував біля під’їзду здоровенний кучерявий парубійко. — Нового життя захотів! Круглий відмінник… Робот-ідеаліст…
— Виходить, стати людиною — це дивацтво? — запитала дівчинка у білій тенісці.
— Звичайно! — підтвердив свою думку помахом кулака кучерявий. — Усе життя вчитися! Яке ж це життя?! Треба придумати щось новеньке…
Приятелі, порозсідавшись на лаві, підтримали оратора смішками.
— Ви правильно кажете, — вступив у суперечку Електронік. — Я переконався, що все життя треба вчитися.
— Ти хто такий? — швидко зреагував заводій суперечки.
— Електронік! — відрекомендувався Ел.
— У нас своїх Електроніків вистачає! — усміхнувся кучерявий, показуючи на приятелів. — Йди-но звідси, хлопче, не лізь не в свою справу.
— Щось ти не дуже чемний! — заступився Сергій за друга.
Один з парубків ліниво, з погрозою в голосі сказав:
— Хочеш, наочно продемонструю? Сергій повернувся, пішов геть.
— Може, провчити? — запитав Електронік.
— Не варто. Хай самі розбираються! — Сергій стенув плечем.
Вони ще чули репліки:
— А він, либонь, має рацію! Справжня людина — це ввічлива людина…