«Привид» не може втекти

Наталя не вела протоколу допиту, щоб не бентежити дівчину — оформити протокол можна й потім. До того ж Наталі не терпілося розповісти про цей допит Лежнєву. Певно, у нього будуть якісь запитання.

Звелівши Пєтуховій зачекати в коридорі біля кабінету криміналістики на лаві для відвідувачів, Наталя пішла до Лежнєва. Там вона застала Володю Кравчука. Він щойно допитував Анісімову. Був збуджений, ходив по кімнаті, розмахував руками.

— Отже, нічого не вийшло? — запитав Лежнєв.

— Як це «нічого не вийшло»? — образився Кравчук. — За кого ви мене маєте?

— Це вона була з Ганною Щербак у лісопарку?

— Вона. Невеликий пікнік з випивкою з малознайомими мужчинами. Так би мовити, виїзд закладу на лоно природи.

— Ти певен, що Щербак відвідувала кубло розпусти? — спитала Наталя.

— Слухай, Наталочко, я, певна річ, розумію, що, незважаючи на тіньові сторони нашої професії, ми не повинні втрачати віру в добре, вічне, чесне. Але свята простота теж не найкраща риса слідчого.

— Які мужчини були з ними? — спитав Лежнєв.

— Двоє, середні на зріст, без особливих прикмет. Анісімова запевняє, що це Анютині знайомі. В одного з них власна машина. Виїзд організовували на «Волге».

— Василю Тимофійовичу, — втрутилася Наталя, — мені здається, що Анісімова хитрує.

— Ну, — знаєш! — обурився Кравчук.

— Чого ви так думаєте? — спитав Лежнєв.

Наталя коротко розповіла про свідчення Пєтухової. Кравчук навіть присвиснув.

— Молодець, Наталю! — вперше назвав її на ім’я Лежнєв. — А я, признатися, не дуже вірив в існування цього Джона. Виходить, Анісімова не збрехала. Точніше, збрехала наполовину — фотографувати він усе-таки не вміє.