Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
5. У слово «гарантія» в Цивільному кодексі вкладається різний зміст. Гарантія, зокрема, може розумітися як одностороннє зобов’язання, в силу якого гарант зобов’язується перед кредитором третьої особи (бенефіціаром) сплатити на його вимогу грошову суму. Відносини між гарантом і принципалом (боржником в основному зобов’язанні), в силу яких гарант приймає на себе зобов’язання надати гарантії, що виходять за межі гарантії (гарантійного зобов’язання) та можуть ґрунтуватися на договорі про надання платної послуги, договорі про надання безвідплатної послуги, на інших відносинах, хоча б вони належно юридично не були оформлені. Мотиви, якими керувався гарант при видачі гарантії, його правовідносини з принципалом, за загальним правилом, на дійсність гарантії не впливають (ч. 1 ст. 229 ЦК).
6. Гарантія може розумітися і як правочин. Гарантія — це односторонній правочин, який «видається», а не договір, який укладається. Разом з тим оформлення гарантії договором між гарантом і бенефіціаром не може тягти недійсності гарантії, якщо зі змісту договору випливають всі умови, істотні для гарантії. Свого часу давалась рекомендація для більшої надійності забезпечення кредиту укладати трьохсторонню угоду між кредитором (банком), гарантом і позичальником, яка також не суперечить положенням Цивільного кодексу. У зразку банківської гарантії, що затверджений Національним банком стосовно кредитних договорів за його участі, рекомендується посилатися на договір про видачу гарантії, який укладено між банком-гарантом та принципалом.
7. Іноді і гарантія Кабінету Міністрів здійснюється не у вигляді односторонньої угоди, а шляхом участі в укладенні договору між сторонами забезпечуваного гарантією зобов’язання. Так, відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів «Про надання гарантій Кабінету Міністрів України і Міністерству фінансів щодо забезпечення погашення кредитів, що залучаються для фінансування закупівлі Українською аграрною біржею зернозбиральних комбайнів і тракторів» [286], передбачалось укладення чотирьохстороннього кредитного договору між Державним експортно-імпортним банком України, Кабінетом Міністрів України як гарантом, американським банком-кредитором і Експортно-імпортним банком СІЛА для фінансування закупівлі сільськогосподарської техніки в СІЛА.
8. Гарантія як односторонній правочин може бути визнана недійсною відповідно до загальних правил ст. 215 та 203 ЦК та інших правил, що встановлюють спеціальні підстави для визнання правочинів недійсними. Порушення вимоги закону про обов’язкове надання гарантії, письмової форми (ст. 547 ЦК) тягне нікчемність гарантії.
9. Відповідно до ст. 560 ЦК гарантом можуть виступати лише організації (юридичні особи). Як принципал у відносинах з приводу гарантії також можуть бути не тільки юридичні, а і фізичні особи. Гарантом можуть виступати в першу чергу банки, а також фінансові установи, про які внесений запис до відповідного державного реєстру фінансових установ (ст. 4, 7 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» [177]). Вони надають послуги щодо видані гарантії за плату. Вказівка в ст. 2 Уніфікованих правил [378] на те, що гарантом може бути страхова компанія, суперечить частині сьомій ст. 2 Закону «Про страхування» [180], яка визначає правоздатність страховика як суто спеціальну, несумісну з іншими видами підприємницької діяльності, в тому числі з видачею гарантії. Інша справа, що можливе страхування відповідних ризиків, у тому числі і на користь сторони, що в ст. 560 ЦК і в Уніфікованих правилах називається бенефіціаром. Цивільний кодекс регулює відносини, визначені в ч. 1 ст. 1 ЦК. Не виключається, що із положень Цивільного кодексу непрямо випливають публічно-правові приписи. Але ж такі правові приписи не можуть застосовуватись усупереч публічно-правовим положенням Закону «Про страхування». Ось і в даному випадку із ст. 560 ЦК випливає, що страхова організація може бути гарантом. Але переважно застосовується Закон «Про страхування».
Стаття 561. Строк дії гарантії
1. Гарантія діє протягом строку, на який вона видана.
2. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше.
3. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.
1. В силу ст. 2 Закону «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» [171] строки гарантії визначаються не тільки ст. 561 ЦК, а і (в частині, яка цією та іншими статтями Цивільного кодексу не врегульована) Уніфікованими правилами.