Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
12. Авалем може забезпечуватися платіж за векселем повністю або частково. Аваль повинен даватися за одну з осіб, зобов’язаних до здійснення платежу за векселем. На це аваліст зобов’язаний вказати на переказному векселі або на додатковому листі (залежно від того, де дається аваль). Однак відсутність вказівки на цю особу не є підставою для визнання авалю недійсним: у такому випадку вважається, що він даний за векселедавця. Аваліст відповідає перед векселедержателем незалежно від дійсності забезпеченої авалем вимоги. Виключення складають лише випадки, коли зобов’язання особи, за яку дана вексельна порука, виявиться недійсним у силу дефекту форми того правочину (векселя, індосаменту, акцепту), на основі якого виникло забезпечене авалем зобов’язання. Оплата авалістом переказного векселя породжує перехід права, яке випливає з переказного векселя до аваліста. Аваліст може висунути вимогу, яка випливає з вексельного зобов’язання до особи, за яку він видав поруку, і до всіх інших осіб, зобов’язаних у силу переказного векселя перед особою, за яку аваліст видав поруку.
§ 4. ГАРАНТІЯ
Стаття 560. Поняття гарантії
1. За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов’язку.
Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.
1. У ст. 560 — 569 ЦК вперше у вітчизняному цивільному законодавстві сформульовані розгорнені положення про гарантію. Згідно зі ст. 2 Закону «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» [171] значення акта законодавства в Україні набули Уніфіковані правила про договірні гарантії Міжнародної торгової палати [378] (далі — Уніфіковані правила). При застосуванні норм Уніфікованих правил варто враховувати, що вони застосовуються лише остільки, оскільки не суперечать законодавству України (в тому числі й до зобов’язань у сфері міжнародного приватного права, якщо до них застосовуються акти законодавства України). У силу ст. 1 Уніфікованих правил норми, що містяться в них, мають диспозитивне значення, тобто застосовуються, якщо інше не передбачено договором.
2. Законодавство України, на відміну від Уніфікованих правил, чітко розрізняє гарантію і поруку. Тому застосовувати до гарантії правила про поруку і навпаки не слід.
3. Уніфіковані правила виділяють три види гарантії — гарантію виконання зобов’язання (в натурі), гарантію повернення (внесення) платежів і тендерну гарантію. Усі вони відповідають ст. 560 ЦК. Гарант відповідно до ст. 560 ЦК гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов’язку. Разом з тим варто враховувати, що спеціальними актами законодавства, які регулюють порядок проведення тендерів, аукціонів, торгів, встановлюються правила забезпечення зобов’язань учасників тендерів, аукціонів, торгів, що мають переваги при право- застосуванні перед положеннями Уніфікованих правил (але не перед положеннями Цивільного кодексу).
4. Стаття 560 ЦК і Уніфіковані правила називають кредитора і боржника в забезпеченому гарантією зобов’язанні відповідно бенефіціаром і принципалом. Особа, яка видала гарантію, іменується гарантом. Крім того, в Уніфікованих правилах називається ще один учасник правовідносин із приводу гарантії. Ним є «сторона, що інструктує». Поява сторони, що інструктує, обумовлена тим, що гарантом звичайно виступає банк, що знаходиться в тому ж місці, в якому знаходиться бенефіціар. Принципал може не мати можливості вступити в безпосередні відносини з гарантом. Тому принципал укладає угоду зі стороною, що інструктує (звичайно це банк, що обслуговує принципала), яка вступає в безпосередні відносини з гарантом із приводу видачі гарантії в забезпечення виконання зобов’язання принципала перед бенефіціаром.