Первісна. У вирі пророцтв

Вони зупинилися, оскільки дівчині треба було звертати на південь, до повстанського табору. Вона знов пригорнулася до Ківана і припала вустами до його вуст. Цього разу він не розгубився, теж обійняв Нейве й відповів на її поцілунок. Хоча, звісно, вона цілувалася набагато краще за нього — бо була й старша, й заміжня…

Остання думка повернула Ківана до реальності, і він випустив Нейве зі своїх обіймів.

— Ні, так неправильно. Ти ж маєш чоловіка…

— Який зрадив мене, — додала вона. — І його вже немає. Тепер я вдова.

— О-о! — приголомшено протяг Ківан. — То ти…

— Ні, не я. Це зробив Ейнар, ще коли перевіряв мою історію. Вийшло так, що він розпитував саме Торіна. А вивідавши в нього все, просто вбив. Але не став говорити мені, бо не знав, як я поведуся. Розповів лише сьогодні… вчора вдень.

— І як ти до цього поставилася?

— Спокійно. Якби не Ейнар, я б і сама його згодом убила. Тільки б у мене він довго мучився… Ну, добре, я вже піду.

Ківан провів поглядом завихорення Темної Енерґії довкола її невидимої постаті, потім рушив далі на захід і незабаром дістався до Ханґована. Зупинившись під Кайр Ґвалхалом, він надіслав угору серію слабких маґічних сиґналів: довгий, короткий, короткий, пауза, короткий, довгий, короткий. Ця послідовність не містила ніякої інформації, а просто була покликана активувати будильне плетиво, що його виставляв на ніч Ґарван аб Малах. Трохи вичекавши, Ківан передав уже саме повідомлення — простеньке й коротеньке, бо ще кепсько знав мову цих сиґналів.

Майже відразу надійшла лаконічна відповідь, яка означала: „Чекай на нашому місці.“ Ківан без зволікань полишив Тиндаяр і опинився в темній кімнаті на другому поверсі будинку, де вони зазвичай проводили зустрічі. Затемнив вікна, наслав глушильні чари, запалив у маґічному ліхтарі слабенький вогник і став чекати.

Минуло щонайменше чверть години, і лише тоді він відчув характерне збурення Темної Енерґії, а слідом за цим у кутку кімнати з’явилася князівна Елвен вер Кайлем. Вона була вдягнена явно поспіхом, у простеньку, хоч і гарну блакитну сукню, а її шовковисте світло-русяве волосся подекуди залишалося сплутаним від сну. Проте, на Ківанову думку, це лише надавало їй ще більшої привабливості.

— Пані, — мовив він розгублено й винувато. — Вибачте, я, мабуть, помилився…

— Ні, не помилилися, — відповіла вона, вмостившись у старенькому кріслі й помахом руки запросивши Ківана сісти в сусіднє. — Ваш виклик надійшов до лорда Ґарвана, а він переадресував його мені, бо зараз дуже зайнятий. Увечері військовий патруль схопив Монроя аб Кодвала, секретаря Священної Канцелярії з питань чистоти віровчення. Це дуже серйозна здобич, тож лорд Ґарван, як головний королівський прокурор, особисто веде його допит.

Ківан і раніше чув про Монроя аб Кодвала, який від самого початку кризи зайняв непримиренну позицію, вимагаючи від Поборчої Ради оголосити Імара єретиком і на цій підставі усунути його з престолу. Проте більшість радників із ним не погоджувались, оскільки розуміли, що такий радикальний крок рикошетом ударить по них самих. У лахлінській історії були випадки, коли поборники тишком-нишком позбувалися незручних їм королів, але ще жодного разу Конґреґація не намагалася публічно поставити себе над королівською владою. І не тому, що не хотіла одноосібно правити Лахліном, а через рішучий спротив вищої шляхти на чолі з князями — єдиної сили в країні, що стояла на заваді всевладдю поборників. Князі міцно тримались один за одного і всі разом підтримували короля, вбачаючи в ньому ґаранта своєї незалежності. І якщо зараз вони ще вагалися, не поспішали відкрито стати на бік Імара, то спроба Поборчої Ради порядкувати на свій розсуд королівською короною вже напевно підштовхнула б їх до рішучих дій.