П'ятеро поросят

Бридкий користолюб може таємно захоплюватися тонким витвором мистецтва. Жорстокі й безжалісні люди інколи проявляють небувалу доброту. Або навпаки: великодушний, веселий чоловік інколи вчиняє жорстоко і підло. Отже, можливо, що в Еміаса Крейля була болісна тенденція до самозвинувачення. І чим бурхливіше проявлявся його егоїзм у прагненні робити, що йому заманеться, тим сильнішим, можливо, були його муки. На перший погляд, це здається неймовірним, але я гадаю, що саме так і повинно було статися. І, повторюю, Керолайн сама твердо дотримувалась цієї точки зору.

Розглянемо тепер факти, або, вірніше, спогади, які у мене залишилися про факти в світлі цієї нової теорії. Вважаю доречним поновити бесіду, яку я мав з Керолайн за кілька тижнів до трагедії. Це було під чає першого візиту Ельзи Грієр в Олдербері.

Керолайн, як вас відомо, знала про моє глибоке дружнє захоплення нею. Я був людиною, з якою вона запросто могла поділитися. Вона, здавалося мені, була погано настроєна. Я здивувався, коли вона одного разу запитала, чи думаю я, що Еміас справді дуже любить цю дівчину. Я сказав їй: «Він хоче написати її портрет. Ви ж знаєте Еміаса», Керолайн похитала головою і заявила; «Ні, Мені здається, що він закохався в неї». — «Ну, може, трішки. Ми ж знаємо, що Еміас надто чуттєвий до жіночих зваб, але пора б вам розібратися, моя дорога, що Еміас по-справжньому любить тільки одну людину, І ця людина — ви. Його інколи захоплюють подібні пристрасті, але ненадовго. Ви єдина жінка, яка щось значить для нього. І незважаючи на те, що він себе погано поводить, почуття його до вас не міняються». Керолайн відповіла: «Так думала і я досі». — «Повірте мені, Керо, так і є!» «Мередіте, цього разу мені страшно. Ця дівчина так… страшенно відверта. І така молода, така пристрасна… Мені здається, що цього разу серйозно…» — «Але саме той факт, що вона така молода і, така відверта, і є її захистом». — «Ось цього я й боюсь. Мені тридцять чотири роки, ви знаєте. Мередіте. Вже десять років, як ми одружені. У мене немає шансів суперничати з Ельзою. Цією майже дитиною. Я це добре розумію»» — «Але, Керолайн, ви ж знаєте, що Еміас справді любить вас». — «Чи можна коли-небудь бути впевненою з цими чоловіками? Я надто примітивна жінка, Мередіте, Мені хочеться вдарити сокирою цю дівчину…» Я пояснив, що, певно, в такому віці Ельза зовсім не розуміє, що робить. Вона дуже захоплюється Еміасом. Вона вважає його героєм і не віддає собі звіту, що Еміас закохався в неї. Керолайн почала говорити про садок. Я сподівався, що ця справа її більше не хвилюватиме.