![Левіафан прокидається [calibre 5.10.1] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/6/9/2/leviafan-prokidaetsya-calibre-5-10-1-download.jpg)
Левіафан прокидається [calibre 5.10.1]
- Автор: Кори Джеймс С. А.
- Серия: Простір #1
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Переводчик: Джозефус Алоїзій Міллер
- Жанр: Боевая фантастика
Электронная книга - «Левіафан прокидається [calibre 5.10.1]». Краткое содержание книги:
Водовоз «Кентербері», що транспортує лід з кілець Сатурна до станцій Пояси Астероїдів, під час чергового рейсу засікає сигнал лиха від корабля «Скопулі». Прибувши на місце, екіпаж «Кентербері не виявляє на його борту жодної живої душі. Гірше того, рятувальна місія несподівано перетворюється в гонку на виживання. Капітан Джеймс Холден і вцілілі члени його команди стають володарями смертоносної таємниці.
А на станції Церера в Поясі Астероїдів детектив Міллер починає пошуки зниклої дівчини. Розслідування приводить спочатку до «Скопулі», а далі - до Джеймсу Холдену. Зникнення Джулі Мао стає ключем до розгадки жахливого злочину, замовники якого не посоромляться розв'язати повномасштабну війну між Землею і Марсом, щоб досягти своїх цілей.
– Я б закладалася проти.
– Ну, тоді хто б це не зробив, він знав, що камери зламані.
– Хтось із техніків?
– Чи копів.
Масс облизнула губи і знизала плечима. Вона була белтером у третьому коліні. Її родина була на кораблях, як той, котрий знищив «Сципіон». Шкіра, кістки і хрящі, які висіли перед нею, не були для неї новиною. Ти відпускаєш молоток під прискоренням – і він падає на палубу. Твій уряд вбиває шість родин етнічних китайських старателів – і хтось прибиває тебе до жилої скелі Церери метровим костилем з титанового сплаву. Зуб за зуб.
– Мають бути наслідки, – сказав Міллер, а подумки додав: «Це не мертвяк, це заява. Це виклик на війну».
– Їх не буде, – відповіла Масс.
«Війна вже тут, заявлена чи ні».
– Еге ж, ти права. Їх не буде.
– Ти хочеш повідомити родичів? Я піду перегляну відео з віддалених камер. Вони не в коридорі палили йому пальці, а приперли звідкілясь.
– Угу, – мовив Міллер, – в мене є бланк зі співчуттями. Можу заповнити. Жінка?
– Не в курсі, не дивилася.
У відділку Міллер сидів собі сам за столом. Масс вже мала свій стіл за два відсіки і обладнала так, як їй було зручно. Стіл Гейвлока стояв пустим, його вже двічі протерли, так, наче режимники хотіли, щоб і дух землянський не пах над їхнім добрим старим белтерським стільцем. Міллер відкрив справу мерця, знайшов найближчого родича. Жун-Їі Дос Сантос, працює на Ганімеді. Шість років одружена. Дітей немає. Ну хоч щось позитивне: якщо мусиш вмерти наглою смертю, то нема для чого залишати по собі слід.
Він перейшов до списку формулярів листів, увів у новому вікні ім’я вдови і контактну адресу. Шановна місіс Дос Сантос, з великою скорботою повідомляю вас бла-бла-бла. Ваш (він вибрав з меню) чоловік був вагомим і поважним членом суспільства Церери, і я запевняю вас, що ми зробимо усе можливе, аби його вбивця чи вбивці були притягнуті до відповідальності за вчинене. Ваш...
Це було не по-людськи. Це було безособово холодно і пустельно, мов вакуум. Той шмат м’яса в коридорі був реальним чоловіком з бажаннями і страхами, як і будь-хто інший. Міллеру стало цікаво, як його характеризує ситуація, в якій він так легко ігнорує факти? Та все він знав і так. Листа відправив і спробував не заглиблюватися в біль від того, що відбувається.
На табло повно повідомлень. Кількість пригод була вдвічі більша від звичної. Ось так воно і виглядає, подумав детектив. Ні заворушень, ні боїв, ані перестрілок з морпіхами в коридорах. Просто купа нерозслідуваних вбивств.
Але тут же виправив сам себе: ось як воно виглядатиме незабаром. Та це не робило його наступне завдання легшим. Шаддід була у своєму кабінеті.
– Чим можу допомогти?
– Мені потрібно зробити запит стенограми розслідування, – мовив він, – але це трохи нестандарт, тому, як мені здається, запит має проходити через вас.
– Я гляну, – відповіла капітан і відкинулась на кріслі. – Що нам треба отримати?
Міллер кивнув, немов підтверджуючи, що саме таких слів він від неї і очікував.
– Джим Голден. Землянин з «Кентербері». Приблизно зараз Марс мав би вже підібрати його людей. І мені треба лист для запиту розшифровки допиту.
– Ви ведете справу, яка пов’язана з «Кентербері?»
– Так, відповів Міллер, схоже, що так.
– Ану розповідайте.
– Це додаткове завдання по Жулі Мао. Я ж її розшукую...
– Я бачила ваш рапорт.
– Отже, ви знаєте, що вона була пов’язана з АЗП. Наскільки мені відомо, вона була на фрейтері, який виконував рейс на замовлення Альянсу.
– Докази є?
– Мені розповів один АЗПшник.
– Під запис?
– Ні, неформально.
– І як це пов’язано зі знищенням марсіянським флотом «Кентербері»?
– Вона була на «Скопулі», – відповів Міллер, – цей борт було використано як наживку, аби зупинити «Кентербері». Справи такі, якщо подивитися на відео Голдена, де він повідомляє про знахідку марсіянського маяка і відсутність команди.
– І по-вашому, там має бути щось, що вам допоможе?
– Не скажу, поки не побачу. Але якщо Жулі не було на борту, то її хтось забрав.
Посмішка Шаддід ледь очей не сягнула.
– І ви просите запитати Марсіянський флот, мов, будь ласка, здайте все, що у вас є на Голдена.
– Якщо він бачив щось на тому суденці, щось, що може навести нас на думку, що сталося з Жулі й іншими…
– Ви не продумали це до кінця, – мовила Шаддід. – КРФМ знищив того льодовоза. І зробив це, аби спровокувати реакцію Пояса, щоб вони мали привід загарбати нас. Єдина причина, з якої їм треба «допитати» вцілілих – це аби ніхто інший не дістався тих бідаків першим. Голден з командою вважай що мертві, або в їхніх мізках просто зараз колупаються марсіянські слідчі.