Левіафан прокидається [calibre 5.10.1]

Коли люк відкрився, Голден очікував, що все повітря вийде. Натомість почувся гучний тріск і тиск лише трохи знизився. У коридорі тонкі шматки пластику, пристиковані до стін, утворили імпровізований шлюз. Стіни камери небезпечно напнулися від атмосфери, але тримались. Всередині новоствореного шлюзу Келлі і три його морпіхи, зодягнені у важку вакуумну броню, перли достатньо зброї для перемоги у декількох невеликих війнах.

Піхота залетіла в кімнату зі зброєю напоготові та зачинила за собою люк. Один з них штовхнув Голдену велику сумку.

– П’ять скафандрів. Одягайте, – наказав лейтенант. Його очі перебігли від кривавої ковдри Шеда до латок на стіні.

– Втрати?

– Наш медик, Шед Гарві, – відповів Голден.

– Отож. Якого біса? – голосно запитав Амос. – І хто ж це накостиляв вашій веселенькій яхточці?

Наомі і Алекс мовчки діставали костюми з сумки.

– Я не знаю, – відповів Келлі, – але ми відходимо прямо зараз. Мені наказано відправити вас геть на рятівному кораблі. У нас менше десяти хвилин, аби дістатися ангару, перевірити корабель і залишити зону бою. Швидше вдягайтесь.

Голден одягав костюм і уявляв цю евакуаційну гонку.

– Лейтенанте, «Доннаджер» розвалився?

– Ще ні, але нас узяли на абордаж.

– Тоді чого ми втікаємо?

– Ми програли.

Келлі не стукав з нетерпінням ногою по палубі, поки вони герметизували скафандри. Голден міг заприсягтися, що це лише через активовані магніти у взутті. Щойно всі були готові, лейтенант швидко перевірив радіо кожного, тоді вийшов у коридор. Восьмеро осіб, четверо з яких у силових обладунках, зробили міні-шлюз затісним. Келлі дістав з піхов на грудях важкий ніж і швидким рухом розпанахав пластиковий бар’єр. Люк за їхніми спинами з грюкотом закрився, повітря з коридору зникло разом із беззвучним шурхотом пластику. Келлі вибіг у коридор, команда намагалася не відставати.

– Ми рухаємось якнайшвидше до кільових ліфтів, – розповів морпіх по радіо, – після абордажної тривоги вони заблоковані, але я можу відкрити одні двері і ми полетимо по шахті в ангар. Все продубльовано. Побачите ворогів – не зупиняйтесь. Постійно рухайтесь, ми потурбуємось про ворога. Прийнято?

– Прийнято, лейтенанте, – видихнув Голден. – Навіщо вас брати на абордаж?

– Командно-інформаційний центр, – відповів Алекс, – це ж Святий Грааль. Коди, призначення, ядра комп’ютерів, процедури. Захоплення КІЦу лінійного судна – це жаданий сон будь-якого стратега.

– Припинити теревені, – мовив Келлі, та Голден не звернув на нього уваги.

– То це означає, що вони радше підірвуть реактор, аніж дозволять такому статися?

– Угу. Стандартний алгоритм при абордажі. Морпіхи тримають місток, КІЦ і машинне. Якщо хоч одне буде захоплено, хтось з двох інших натисне кнопку, і на кілька секунд корабель стане сонцем.

– «Стандартний алгоритм», – огризнувся Келлі, – там же мої друзі.

– Пробач, Ель Ті, – мовив Алекс, – я служив на «Бендоні». Навіть і не думав шуткувати.