![Левіафан прокидається [calibre 5.10.1] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/6/9/2/leviafan-prokidaetsya-calibre-5-10-1-download.jpg)
Левіафан прокидається [calibre 5.10.1]
- Автор: Кори Джеймс С. А.
- Серия: Простір #1
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Переводчик: Джозефус Алоїзій Міллер
- Жанр: Боевая фантастика
Электронная книга - «Левіафан прокидається [calibre 5.10.1]». Краткое содержание книги:
Водовоз «Кентербері», що транспортує лід з кілець Сатурна до станцій Пояси Астероїдів, під час чергового рейсу засікає сигнал лиха від корабля «Скопулі». Прибувши на місце, екіпаж «Кентербері не виявляє на його борту жодної живої душі. Гірше того, рятувальна місія несподівано перетворюється в гонку на виживання. Капітан Джеймс Холден і вцілілі члени його команди стають володарями смертоносної таємниці.
А на станції Церера в Поясі Астероїдів детектив Міллер починає пошуки зниклої дівчини. Розслідування приводить спочатку до «Скопулі», а далі - до Джеймсу Холдену. Зникнення Джулі Мао стає ключем до розгадки жахливого злочину, замовники якого не посоромляться розв'язати повномасштабну війну між Землею і Марсом, щоб досягти своїх цілей.
– Ти що ро… – почала було жінка, та Джим її перервав:
– Довірся мені.
Голден поставив ногу їй на живіт і сильно штовхнув. Став на ноги, ввімкнув магніти, а потім швидко притягнув фалом до себе Наомі, яка відлетіла під склепіння. Кімната замиготіла відблисками кулеметних черг.
– Лежи низенько, – наказав Джим і так швидко, як дозволили магнітні підошви, побіг до Амоса й Алекса. Механік ледь ворушив кінцівками, тож був живий. Тут Годен побачив, що досі тримає в руках кінець, приєднаний до Наомі, і прив’язав його до петлі на скафандрі. Більше жодних роз’єднань.
Тоді підняв Амоса, погасивши інерцію. Здоровань хрипів і тихо лаявся. Голден Амоса теж прив’язав до себе. Тепер він тягнув усю команду. Алекс мовчки причепив кінець з карабіном до Голденового костюму і показав великий палець.
– Це було… хотів сказати «бляха», – мовив пілот.
– Угу.
– Джиме, – попередила Наомі, – глянь!
Перевів погляд: Келлі рухався до фрегата, з пошкодженого на лівому боці костюму витікала гідравлічна рідина і збиралася в крапельки позаду нього.
– Добре, – мовив Джим, – уперед.
Їхня п’ятірка рухалася разом крізь повітря, заповнене пошматованими уламками штабелів; бій не втихав. Щось ужалило Голденову руку, і скафандр повідомив, що загерметизував невеличке пошкодження. По біцепсу розтікалося щось тепле.
Гомез кричав, мов безумець, насипаючи з віддаленого кутка. У відповідь палили повсякчас. Джим бачив, як морпіха було вражено раз і ще раз: маленькі вибухи та хмарки осколків вилітали з його обладунків. Голден вже не вірив, що всередині могло бути щось живе. Та Гомез відвертав увагу ворога, і група з «Лицаря» змогла дочвалати й заховатися за шлюзом корвета.
Келлі дістав з кишені маленьку металеву пластину. Він провів картку через сенсор, відчинив зовнішній люк, і Голден запхнув тіло Амоса всередину. Потім залізли решта, здивовано і з недовірою переглядаючись, аж поки не завершилося шлюзування і не відкрився внутрішній люк.
– Очам не вірю, що ми… – почав було Алекс, але його грубо обірвали:
– Про це поговоримо пізніше, – рявкнув Келлі. – Алекс Камаль, ви служили на кораблях КРФМ. Можете літати на цій посудині?
– Звісно, Ель Ті, – і запитав здивовано: – Чому я?
– Іншого нашого пілота вбито ззовні. Тримай, – Келлі віддав пілотові металеву пластину. Всім іншим пристебнутися. Ми втрачаємо забагато часу.
Зблизька шкода морпіховим обладункам була ще помітнішою. Поранення в груди. І не вся рідина, що виходила назовні, була гідравлічною. Крові теж було чимало.
– Дозвольте допомогти, – повернувся до лейтенанта Голден.
– Не торкайся мене, – злість у голосі Келлі здивувала Джима, – пристібайся і закрий свого чортового рота. Миттю.
Голден не суперечив. Відімкнув прив’язь від свого скафандра і допоміг Наомі пристебнути Амоса до протиперевантажувальної кушетки. Келлі залишався палубою нижче, та його голос доносився через корабельний зв'язок:
– Містере Камаль, ми готові до польоту?
– Підтверджую, – доповів Алекс, – реактор вже було увімкнуто, коли ми дісталися сюди.
– «Тачі» вже був готовий. Ось чому ми обрали його. Щойно вийдемо з ангару, вмикайте повний газ.
– Підтверджую.
Легкими поштовхами у різних напрямках поверталося тяжіння – Алекс піднімав борт і виводив до виходу з ангару. Голден нарешті закінчив прив’язуватися і подивився на Наомі з Амосом. Механік стогнав і вчепився у край кушетки намертво.
– Як ти, Амосе? – запитав Джим.
– Фан-бля-стично, кепе.
– Курва, я бачу Гомеза, – донісся голос Камаля, – його вбито. Ах ви ж срані виблядки! Вони стріляють в нього мертвого. Сучі діти!
Судно завмерло, і Алекс спокійним голосом сказав:
– Ось вам за щоку, гандони.
Вібрація пів секунди на півдорозі до виходу.
– Гармати точкового захисту? – уточнив Голден.
– Таке собі побіжне правосуддя, – відповів пілот.
Голден уявляв, що можуть зробити з людським тілом вкриті тефлоном сталеві з вольфрамовими наконечниками кулі на швидкості п’ять тисяч метрів за секунду, коли Алекс натиснув на газ і купа слонів стрибнули йому на груди.
***
Голден прокинувся при нульовому тяжінні. Його очні западини і тестикули боліли – це значило, що якийсь час тому було значне прискорення. Настінний термінал навпроти повідомив, що прискорення тривало майже півгодини. Наомі ворушилася. Амос був без пам’яті, а крізь діру в скафандрі серйозно юшила кров.
– Наомі, перевір Амоса, – Джим проквакав хрипким гострим голосом. Йому боліло горло при розмові, – Алексе, доповідай.
– «Донні» вибухнув під нами, кепе. Видко, морпіхи не втрималися, – доповів пілот стишеним і сумним голосом.