Таємна троянда

Я взяв книгу до рук і став перегортати позолочені різнобарвні сторінки, тримаючи її близько до свічки, щоб роздивитись текстуру паперу.

— Де ти дістав цю дивовижну книгу? — спитав я. — Якщо вона автентична, а при цьому освітленні мені важко про це судити, то ти відкрив один з найкоштовніших скарбів у світі.

— Вона точно автентична, — відповів Агерн. — Коли оригінал був спалений, залишилась одна-єдина копія, яка належала лютністові з Флоренції, а від нього її успадкував його син, і так — від покоління до покоління, аж поки вона перейшла до того лютніста, який був батьком Бенвенуто Челліні, а від Бенвенуто Челліні — до кардинала Феррари, який звільнив його з в’язниці, а від того — до його незаконнонародженого сина, тож від покоління до покоління разом із цією книгою переходила з вуст у вуста й історія її мандрів, аж ось книга опинилась у власності родини Аретіно і зрештою — Джуліо Аретіно, художника і різьбяра по металу, послідовника кабалістичної єресі Піко делла Мірандоли. У Римі ми провели багато ночей у дискусіях на філософські теми, і врешті-решт я завоював настільки повну його довіру, що він показав мені цю книгу, найбільший свій скарб, а бачачи, як високо я її оцінив, і відчуваючи, що сам старіє і викладене в ній учення йому вже не допоможе, він продав її мені за невеликі, як на її високу цінність, гроші.

— А в чому полягає ця доктрина? — спитав я. — Якесь середньовічне товчіння води в ступі про природу Трійці, корисне сьогодні лише остільки, оскільки показує, як багато речей, що колись потрясали світ, стали для нас неважливими?

— Я не спроможний втовкмачити тобі, — відказав він, зітхнувши, — що у вірі немає нічого неважливого, але навіть ти вúзнаєш, що ця книга проникає аж у саме серце. Бачиш ці скрижалі, на яких були написані латиною заповіді?

Я поглянув у дальній кінець приміщення, навпроти вівтаря, і побачив, що дві мармурові плити зникли, а замість них стояли дві великі плити зі слонової кості без написів і нагадували великі копії маленьких дощечок, які ми кладемо на письмовий стіл.

— Ця доктрина відкинула заповіді Отця, — вів далі Агерн, — і замінила заповіді Сина на заповіді Святого Духа. Перша книга зветься Fractura Tabularum[142]. У першому розділі згадано імена великих мистців, які творили собі кумирів і всякі подоби, поклонялися їм і служили, у другому ж — імена великих мудреців, які згадували ім’я Господа Бога даремно, а довгий третій розділ, оздоблений зображеннями святих ликів та крил на берегах, восхваляє порушників заповіді про день сьомий і марнотратників шістьох днів, які все ж прожили пристойне і приємне життя. У наступних двох розділах розповідається про чоловіків та жінок, які лаяли своїх батьків, пам’ятаючи, що їхній бог — старший за батьківського бога, а в тому розділі, який має за емблему меч Михаїла, схвально оцінено царів, які потай вчинили вбивство і таким чином здобули для свого народу мир, що був amore somnoque gravata et vestibus versicoloribus — сповнений любов’ю, і сном, і різнобарвними шатами, у тому ж розділі, в кінці якого намальована бліда зірка, подано життєписи шляхетних юнаків, які любили чужих дружин і залишили по собі пам’ять, яка запалила ніжним полум’ям багато мізерних сердець, а в розділі, прикрашеному зображенням крилатої голови, вміщено історію розбійників, які жили у морі чи в пустелі життям, яке можна порівняти з бринінням тятиви лука — nervi stridentis instar, і два останні розділи, що палають вогнем і золотом, присвячені сатирикам, які неправдиво свідчили проти своїх сусідів і все ж вічно лютували, і тим, хто більше за інших людей прагнув посісти дім Господній і все, що Йому належить, чого ніхто не бачив і не тримав у руках, хіба що у стані божевілля та у снах.