В пошуках Аляски

Отак відразу. Я нервово засміявся, а Аляска наблизилася до мене, нахилила голову, і ми поцілувалися. Між нами — нуль шарів одягу. Наші язики, танцюючи, переходили то в мій рот, то в її, аж не лишилося ні мого рота, ні її рота — вони з’єдналися в один загальний рот. Смак цигарок, газованки, вина і гігієнічної помади. Аляска торкнулася рукою мого обличчя, провела ніжними пальцями по підборіддю. Ми опустилися на ліжко, не припиняючи цілуватися, Аляска згори, а я почав рухатися, лежачи під нею. На мить я відхилився і запитав: «Що тут відбувається?» — а вона притиснула пальця до вуст, і ми цілувалися далі. Потім вона схопила мою руку і поклала собі на живіт. Я обережно перевернув її і ліг згори, відчувши рукою плавний вигин її спини.

Я знову відхилився.

— А як же Лара? А Джейк?

Але вона знову зашикала мене.

— Поменше язиком плескай, а побільше губами,— звеліла вона, і я старався, як міг. Я думав, що язик — головне, але ж вона тут експерт у цій справі.

— Боже,— раптом досить голосно сказав Полковник.— Мелодрама розгортається просто на очах.

Але ми не звернули на нього уваги. Аляска пересунула мою руку з талії на груди, і я почав обережно її обмацувати, повільно застромивши пальці під футболку, але згори бюстгальтера, спочатку обвів контур, а потім стиснув персо долонею.

— Це в тебе добре виходить,— прошепотіла вона, так і не відірвавши від мене вуст. Ми рухалися разом, я лежав у неї між ногами.

— Дуже гарно,— знову прошепотіла Аляска,— але я страшенно спати хочу. Далі буде?

Вона знову мене поцілувала, я не хотів відривати від неї вуст, а вона вилізла з-під мене, поклала мені голову на груди і миттєво заснула.

Сексу в нас не було. Ми навіть не роздягнулися. Я не торкався її голих грудей, а її руки тільки торкалися моїх стегон. Але це було неважливо. Вона заснула, а я прошепотів:

— Я кохаю тебе, Аляско Янг.

Коли я вже поринав у сон, заговорив Полковник:

— Чувак, ти що, з Аляскою лизався?

— Ага.

— Це погано скінчиться,— сказав він сам до себе.

А потім я заснув. Глибоким, досі-просякнутим-її-смаком сном — сном, який практично не дає відпочинку, але з якого важко випірнути. А потім я почув, як дзвонить телефон. Здається. І здається, хоча я не знаю напевно, Аляска підвелася. Здається, я чув, як вона вийшла. Здається. І як довго її не було — гадки не маю.

Але ми з Полковником прокинулися, коли вона повернулася, бо вона щосили торохнула дверима. Вона ридала, як і тоді, вранці після Дня подяки, тільки ще дужче.

— Мені треба вибратися звідси! — крикнула вона.

— Що сталося? — запитав я.

— Я забула! Господи, скільки разів я можу так лажати? — сказала вона. Я навіть не встиг замислитися, про що ж вона забула, бо вона знову закричала: — МЕНІ ПРОСТО ТРЕБА ВИБРАТИСЯ! ДОПОМОЖІТЬ МЕНІ ВИБРАТИСЯ ЗВІДСИ!

— Куди тобі треба?

Вона сіла та, схлипуючи, схилила голову між коліна.

— Будь ласка, відверніть увагу Орла, щоб я могла вибратися. Будь ласка.

Ми з Полковником одностайно — однаково винні — сказали: