Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Юрінком Інтер
- ISBN: 978-966-667-329-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів, практичних працівників Державної кримінально-виконавчої служби України та широкого загалу читачів, які цікавляться представленою проблематикою.
5. Актами реагування Уповноваженого щодо порушень положень Конституції України, законів України, міжнародних договорів України стосовно прав і свобод людини і громадянина є конституційне подання Уповноваженого та подання Уповноваженого до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових і службових осіб для вжиття відповідних заходів реагування у місячний строк щодо усунення виявлених порушень.
6. Щорічно Уповноважений представляє Верховній Раді України доповідь про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та їх посадовими і службовими особами, які порушували своїми діями або бездіяльністю права і свободи людини і громадянина, та про виявлені недоліки в законодавстві щодо захисту прав і свобод людини і громадянина. Окремий розділ у щорічній доповіді Уповноваженого присвячений питанню забезпечення прав і свобод людини у кримінально-виконавчих установах України. За щорічною доповіддю Уповноваженого Верховна Рада України приймає постанову.
7. Названі у коментованій статті особи у межах своїх повноважень при відвідуванні органів і установ виконання покарань мають право заходити у всі приміщення, знайомитися з необхідними документами, зустрічатися та мати бесіди з будь-якими особами з числа як засуджених, так і персоналу, перевіряти боєздатність служб і рівень знань працівників тощо. Відвідування може завершуватися підбиттям підсумків, складанням відповідних планів чи довідок.
8. Встановлення у ч. 2 цієї статті правила, за яким представники засобів масової інформації та інші особи можуть відвідувати установи виконання покарань за спеціальним дозволом адміністрації цих установ або органів управління зазначеними установами зумовлено потребою забезпечення безпеки названих осіб. Оскільки чинне законодавство не визначає переліку випадків, за яких у наданні такого дозволу може бути відмовлено, доцільно припустити, що така відмова може мати місце виключно за наявності загрози безпеці громадян, які відвідують орган чи установу виконання покарань.
Стаття 25. Участь громадськості у виправленні і ресоціалізації засуджених. Громадський контроль за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань
1. Об’єднання громадян, релігійні і благодійні організації та окремі особи можуть брати участь у виправленні і ресоціалізації засуджених та проведенні соціально-виховної роботи з ними, надавати допомогу органам і установам виконання покарань у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України.
2. Для забезпечення громадського контролю за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань створюються спостережні комісії, які діють на підставі цього Кодексу та Положення про спостережні комісії, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
1. Участь громадськості у діяльності органів і установ виконання покарань як один із принципів виконання і відбування покарання закріплений у ст. 5 КВК України. Крім того, коментована стаття містить норму, яка передбачає, що об’єднання громадян, релігійні та благодійні організації і окремі особи можуть брати участь у виправленні та ресоціалізації засуджених і проведенні соціально-виховної роботи з ними, надавати допомогу органам і установам виконання покарань в порядку, встановленому КВК України. Вичерпного переліку форм участі громадськості у виправленні та ресоціалізації засуджених КВК України не встановлює. В окремих нормах КВК України конкретизовані лише питання участі в цьому процесі релігійних організацій (ст. 128) та закріплені основні форми участі громадськості у виправленні й ресоціалізації неповнолітніх засуджених (ст. 149).