Дивовижна історія Мері Стенз
- Автор: Уэйт Роберт
- Год: 1970
- Язык: украинский
- Год: "Радянський письменник"
- Переводчик: Владимир Иванович Митрофанов
- Жанр: Детективная фантастика
Электронная книга - «Дивовижна історія Мері Стенз». Краткое содержание книги:
Розповідаючи напівфантастичну, напівдетективну історію про те, як проста, непримітна дівчина волею випадку стала першою красунею світу і чим це скінчилося, сучасний англійський письменник Роберт Уейд викриває брудні махінації буржуазних ділків і продажність “вільної й незалежної” преси в хижацькому світі капіталу.
Дарк зібгав листа й шпурнув його в корзинку для паперів; тоді налив собі віскі. Відколи репортаж про “Врододій” заборонено, він свідомо викинув з голови будь-які думки про Мері Стенз. Його обурення й образа не минули, і він волів, щоб ніхто не нагадував йому про цю історію, яку він вважав за свою особисту поразку. Єдине його зобов’язання щодо дівчини, запевняв себе Дарк, полягало в тому, щоб, вона дістала грошову винагороду за свою участь у підготовці викриття “Врододію”, а це можна було зробити на першу ж вимогу. Загалом для неї все склалося добре з будь-якого погляду, так само як і для Фасберже та фірми “Черіл”. Рекламна кампанія мала розпочатись у наперед визначений строк, і, як Даркові було відомо, жодна газета так і не спромоглася добути й рядка інформації про суть справи — такою непроникною виявилась запона, що приховувала її від сторонніх очей. І він визнав за краще цілком усунутись від цієї брудної афери.
Однак трохи згодом, увечері, його думки набрали іншого напряму: адже, зрештою, сама дівчина була всього-на-всього пішаком у хитромудрій грі Фасберже. Попри всю оту розкіш готелю “Онікс-Асторія”, всі коштовні вбрання та наступну подорож на Французьку Рів’єру, вона мала почуватися дуже самотньою і розгубленою, потребуючи співчуття й розради.
О пізній порі Дарк пішов повечеряти і, вернувшись додому після півночі, згаяв ще з півгодини, закурюючи сигарету за сигаретою, перш ніж вирушити машиною до “Онікс-Асторії”. Як і минулого разу, Мері спізнилась. Він і не бачив, як дівчина вийшла з готелю, тільки відчув, що вона стоїть поряд з машиною. На ній було строге біле вбрання й хутряний капелюшок, і навіть з першого погляду крізь шибу Дарка приголомшиламї краса. Все, що він бачив під час останньої їх зустрічі, було далеко перевершене і здавалося тепер ніби потьмянлим Вона була прекрасна, незрівнянно прекрасна, і Дарк зачудовано втупив у неї очі, зовсім забувши про те, що треба відчинити дверцята машини. Лише тоді, коли Мері легенько постукала, він схаменувся й натиснув на нікельовану клямку, щоб впустити її.
— І ви теж, Поле… — мовила вона, сідаючи поруч нього.
— Не можу нічого з собою вдіяти, — тихо відказав він, не маючи сили одвести погляду від її обличчя. — Що він з вами зробив, цей доктор Рафф? Це ж просто неймовірно!
— Це остаточний результат досліду, — пояснила Мері. — Хвалити бога, все скінчилося.
— Схиляю голову перед доктором Раффом.
— А я гадала, ви збираєтесь викрити його…
Дарк нічого не відповів, тільки повернув ключ запалювання. Мотор тихо захурчав.
— Поле, чому ви не показувалися? — спитала вона. — Мені вас так бракувало.
— По-моєму, ми погодились, що це буде небезпечно, — відказав він, — і вирішили зустрітися ще раз наприкінці досліду…
— Я знаю, але мені чомусь здається, що якби я не попрохала Пенелопу написати вам, ми б так і не побачились.
Він промовчав.
— Ви не хочете мене бачити? — спитала вона. Дарк скоса позирнув на неї.
— Що ви! Хто б не схотів вас бачити!..
— Не будьте циніком, — докірливо мовила Мері. — Ви говорите точнісінько так, як усі. Мені набридло захоплення чоловіків. Їх цікавить тільки моя зовнішність. Вони говорять мені компліменти, залицяються, упадають коло мене, але все це таке пусте! Кілька тижнів тому жоден з них не поступився б мені місцем в автобусі. А так хочется поговорити з ким-небудь, хто знає мене такою, яка я є, кому байдуже до моєї зовнішності.
— Приміром, зі мною, ви це хотіли сказати?
— А хіба я помиляюся, Поле?
Він увімкнув зчеплення, і машина рушила.
— Не знаю, Мері. Я бачив усе від початку до кінця, якщо це й справді кінець. То була зовсім непогана вистава, поки вона тривала. Сподіваюся, що зрештою ви матимете з неї зиск.
Мері нахилилася до нього.
— Ви чимось пригнічені, Поле.
— Можливо, що й так, — погодився він.
— Це через мене?
Дарк збентежено всміхнувся.
— Коли ви тут, поруч, я почуваю себе менш пригніченим.
— Ви говорите загадками, — мовила Мері. — Я не розумію вас.
— Мене самого оточують загадки, — озвався він. — Чесно кажучи, я б з охотою перехилив чарчину.
Далі вони їхали майже мовчки. До квартири в Найтсбріджі дісталися о пів на другу. Дарк налив обом випити, і вони легенько торкнулися чарками.