Повна академічна збірка творів

277 Неточна цитата з Апокаліпсису 7: 16-17. Пор.: не в^З/ічХтъ кто/иХ, ниже вжЗждХтъ, не Йліать же пЗсти Hd нй^ъ СО/1НЦЄ, ниже ВСАКЪ ^нбй: йкш Згнецъ, йже посреді пртб/id, оуплсетъ а й нлстЗвитъ й^ъ Hd ЖИВШТНЫА йстбчники вбдъ, Й (Яй/Иетъ вгъ всакХ смуХ (Я 0ЧЇЮ й^ъ.

<39> Сковорода має на думці велику пожежу, яка сталася 29 лютого 1780 р., коли згоріла бібліотека Києво-Могилянської академії.

(4°) Неточна цитата з Книги Псалмів 143 (144): 9-10. Пор.: Еже, піснь нбвХ воспого теві, во yd/ітйри десАтострХнні/ИЪ пого теві: дающмХ сгінїе цлрє/ИТі.

278 Очевидно, це парафраза або Першої книги параліпоменон 16: 9 (пор.: пбйте g/иХ й воспбйте Є/иХ), або Книги Псалмів 97 (98): 4 (пор.: воспбйте й рЗдХйтесА й пбйте).

279 Неточна цитата з Четвертої книги Мойсеєвої: Числа 24: 5. Пор.: кб/ів доврй дб/ии твой, икшве.

280 Трохи неточна цитата з Пісні над піснями 2: 1. Пор.: Луь цв^тъ пб/івнвій й кршъ оудб/івнвій.

281 Очевидно, Сковорода має на думці слова: прі'идб^0/иъ нл /И^ето н^кое, нлрнцЗе/Иое дбврое приетЗнифе (Дії св. апостолів 27: 8). Принаймні Памва Беринда тлумачив словосполуку "доброє пристанище" так: "добрая пристань, мѣстце, мнимаю, Критенскоє, которому имя каАт) актт), то єсть пенкньш берег, о котором вспоминаєт Стефан. Двян. 27: 8" [Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. - Київ, 1627. - Ст. 52]. <41> Феофан Прокопович (1677 або 1681/4-1736 pp.) - видатний український поет, філософ, богослов і церковний діяч. Вихованець Києво-Могилянської академії, навчався також у колегії святого Афанасія в Римі (1698-1701 pp.). Повернувшись до Києва, тривалий час викладав поетику, риторику, філософію й богослів'я в Києво-Могилянській академії, був її ректором. У 1716 р. за наказом Петра І переїздить до Санкт-Петербурга. Бувши одним з найліпших інтелектуалістів тодішньої Російської імперії, фаворитом Петра І, Прокопович усіляко підтримував його реформи. Помер у сані митрополита новгородського. Перу Прокоповича належить ціла низка творів найрізноманітнішого характеру: академічні курси поетики, риторики, філософії, богослів'я, присвячена гетьману Мазепі трагедо-комедія «Володимир», численні проповіді, українські та латинські поезії, трактати «Правда волі монаршої», «Духовний регламент» тощо. Сковороду називають інколи "духовним онуком" Прокоповича, мавши на думці те, що його вчителі в Києво-Моги-лянській академії - Михайло Козачинський, Симон Тодорський, Георгій Кониський-були шанувальниками Прокоповича. Судячи з усього, Сковорода добре знав життя та творчість Прокоповича. Тут він цитує в трохи зміненому вигляді десять рядків Про-коповичевого «Епінікіона» [див.: Прокопович Ф. Сочинения / Под ред. И. П. Еремина. -Москва; Ленинград, 1961. - С. 209; про це: Shevelov G. Y. Prolegomena to Studies of Skovoroda's Language and Style // Hryhorij Savyc Skovoroda. An Anthology of Critical Articles / Ed. by R. H. Marshall, Jr. and Th. E. Bird. - Edmonton; Toronto, 1994. - P. 98].

(42) Ця пісня збереглася в одному з рукописних збірників українських псальм та кантів першої половини XVIII ст.: "Зима прейде, солнце ясно, / Свѣту откры лице красно..." [див.: Перетц В. Н. Историко-литературные исследования и материалы. Т. І. Из истории русской песни. Ч. 2: Приложения. Описания сборников псальм, кантов и песен. Вирши из старопечатных изданий. Малорусские песни из рукописей XVIII в. Указатели. - Санкт-Петербург, 1900. - С. 90].