Відьмак. Кров Ельфів
- Автор: Сапковский Анджей
- Серия: Відьмак #3
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-1037-0
- Переводчик: Сергей Валериевич Легеза
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Відьмак. Кров Ельфів». Краткое содержание книги:
— А так! А щоб ти знав! Отак я і вирішив!
— Тихіше, — сказав відьмак. — На возі лежить хвора жінка. Зрозумій, я не критикую твоїх рішень або поглядів…
— Ні, вочевидь, — перебив саркастично ґном. — Ти лише насміхаєшся зі значень.
— Ярпене, я тебе по-дружньому застерігаю. Тих, хто сидить верхи на палісаді, обидві сторони ненавидять, а в кращому разі вважають негідними довіри.
— Я не сиджу верхи. Декларую себе однозначно — я на боці однієї зі сторін.
— Але для тієї сторони ти назавжди залишишся ґномом. Кимось іншим. Чужим. А для супротивної сторони…
Урвав себе.
— Ну! — гарикнув Ярпен, розвертаючись. — Ну, давай, чого чекаєш? Скажи, що я зрадник і пес на людській шворці, готовий за жменю срібла й миску дешевого їдла дати нацькувати себе на побратимів, які повстали і б’ються за волю. Ну, далі, виплюнь те із себе. Не люблю недомовок.
— Ні, Ярпене, — тихо сказав Ґеральт. — Ні. Не буду я нічого із себе випльовувати.
— Ах, не будеш? — Ґном шмаганув коней. — Не хочеться тобі? Вважаєш за краще дивитися й усміхатися? До мене ані слова, га? Але Венкові міг то сказати! «Прошу не розраховувати на мій меч». Ах, як гордовито, шляхетно й зарозуміло! До сраки собачої твою зарозумілість! Разом із твоєю йоханою гордістю!
— Я хотів бути лише поштивим. Не хочу вплутуватися у той конфлікт. Хочу зберегти нейтральність.
— Не вдасться! — гримнув Ярпен. — Не вдасться її зберегти, розумієш? Ні, ти нічого не розумієш. Ех, злізай з мого воза, на коня сідай. Геть з очей моїх, нейтральний ти зарозумільцю. Дратуєш мене.
Ґеральт розвернувся. Цірі стримала дихання в очікуванні. Але відьмак ані слова не сказав. Встав і зіскочив з воза, швидко, м’яко, вправно. Ярпен почекав, поки відв’яже кобилу від задка, після чого знову шмагнув коней, буркочучи в бороду якісь незрозумілі, але жахливі за звучанням слова.
Вона встала, аби також зіскочити, знайти каштанку. Ґном розвернувся, зміряв її непривітним поглядом.
— Із тобою, панно, також самі проблеми, — пирхнув гнівно. — Потрібні нам тут дами й дівчатка, зараза, навіть висцятися з козлів не можу, мушу воза зупиняти й у кущі лазити!
Цірі вперла кулаки в боки, труснула попелястим чубчиком і задерла носа.
— Отак? — кукурікнула, зла. — Ви пива менше пийте, пане Зігріне, то буде вам менше хотітися!
— Та гівно тобі до мого пива, шмаркачко!
— Не верещіть, Трісс тільки-но заснула!
— Це мій віз! Буду верещати, як на те моя воля!
— Дерево!
— Що? Ах ти коза зухвала!
— Дерево!!!
— Я тобі зараз покажу — дерево… О, най йому стократ! Тпру!!!
Ґном сильно відхилився, натягаючи віжки в останню мить, коли двійко коней уже збиралися переступити через деревину, що перегородила шлях. Ярпен устав на козлах, лаючись по-людськи й по-ґномськи, свистом і ревінням стримуючи упряжку. Ґноми й люди, зіскочивши з возів, підбігли, допомогли відвести коней на вільну частину дороги, тягнучи за вузду та шори.
— Що, заснув ти, Ярпене? — гарикнув, підходячи, Полі Дальберг. — Зараза, якби ти на те наїхав, вісь геть пішла б, колеса до дияволів розтріскалися б. Що ти, у лиха…
— Уйохуй, Полі! — огризнувся Ярпен Зігрін і зі злістю хльоснув віжками по кінських задах.
— Пощастило вам, — солоденько промовила Цірі, всідаючись на козли поряд із ґномом. — Краще, як бачите, мати на возі відьмачку, ніж самому їхати. Вчасно я вас застерегла. А якби ви саме з козел сцяли, і наїхали б на той стовбур, хо-хо. Страшно подумати, що б тоді з вами статися могло…
— Сидітимеш тихо?
— Уже нічого не кажу. Ані словечка.
Витримала вона менше хвилини.
— Пане Зігріне?
— Ніякий я там не пан. — Ґном штурхнув її ліктем, вишкірив зуби. — Я Ярпен. Ясно? Ми ж упряжкою спільно правимо чи ні?
— Ясно. Можу я віжки потримати?
— Ясно. Стривай, не так. Наклади на вказівний палець, притисни великим, о, таким ото чином. Лівий так само. Не шарпай. Не тягни надто міцно.
— Так добре?
— Добре.
— Ярпене?
— Га?
— Що воно значить — «зберігати нейтралітет»?
— Бути байдужим, — буркнув він неохоче. — Не дозволяй віжкам провисати. Ліву сильніше на себе!
— Як це — байдужим? Байдужим до чого?
Ґном сильно нахилився, сплюнув під віз.
— Якщо скойа’таелі нападуть на нас, твій Ґеральт має намір стояти й спокійно дивитися, як вони перерізають нам горло. Ти, скоріше за все, стоятимеш поряд із ним, бо буде це наочним уроком. Тема занять: поведінка відьмака в конфлікті розумних рас.
— Не розумію.
— Цьому я анітрохи не дивуюся.