Планета Новорічних Ялинок (збірка)
- Автор: Родари Джанни
- Год: 1997
- Язык: украинский
- Год: Веселка
- Переводчик: Анатолій Іллічевський
- Жанр: Сказки народов мира
Электронная книга - «Планета Новорічних Ялинок (збірка)». Краткое содержание книги:
Тільки тепер побачив Цибуліно, що листоноша шкутильгає.
- Ти, мабуть, вивихнув собі ноги? - спитав Цибуліно.
- Та ні. Це від ревматизму. Бачиш, мені шкодить вологе повітря в'язниці. Я вже старий, і мені треба було б поїхати на село відпочити. Там у мене є брат. Він мешкає на кукурудзяному полі. Щоранку напинає своє павутиння між кукурудзяними стеблами і цілісінький день гріється собі на сонечку та дихає свіжим повітрям. Уже не один раз писав він, щоб я приїхав до нього в гості. Та хіба ж можу я покинути свою роботу? Адже коли берешся до якогось діла, то треба виконувати його до кінця. Крім того, я ворогую з принцом Лимоном, бо колись його слуга вбив мого батька. Розчавив бідолашного старого на кухні. Там і досі залишилася пляма на стіні. Я інколи ходжу подивитися на ту пляму і щоразу кажу собі: «Ну начувайся, Лимоне! Колись і від тебе тільки мокре місце залишиться!» Правда ж? [128]
- Правда! - погодився Цибуліно.- Ще ніколи в житті не зустрічав я такого благородного Павука.
- Кожен робить те, що може,- скромно відповів Павук.
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ
Цибуліно втрачає всі надії
На другий день Цибуліно відірвав шмат від своєї сорочки і поділив його на маленькі однакові клаптики.
«От і поштовий папір,- задоволено сказав він сам собі.- Почекаємо тепер, поки принесуть чорнило».
Коли Лимончик приніс йому юшки, Цибуліно не став їсти. Ложкою нашкріб трохи цегляного пороху зі стіни і всипав його в юшку. Добре розтер ложкою, розмішав і написав кілька листів.
«Дорогий мій татку! - говорилося в першому листі,- Пам'ятаєте, я обіцяв звільнити вас із тюрми? Цей час уже близько.,; Я придумав план нашої втечі. Цілую вас. Ваш син Цибуліно».
Другий лист, адресований Кротові, був такий:
«Любий старий Кроте! Не думай, що я про тебе забув. Тут, у в'язниці, робити нічого, і я весь час згадую моїх давніх друзів. Думав я, думав і придумав, що тільки ти можеш визволити звідси мене і мого тата. Розумію, що це - справа нелегка. Але якщо тобі вдасться зібрати з сотню кротів собі на підмогу, то це можна буде зробити. Чекаю твоєї відповіді негайно, тобто чекаю твоєї появи у моїй камері. Твій давній друг Цибуліно».
Приписка: «Тепер уже твої очі не болітимуть від світла. У моїй камері темніш, ніж у льоху».
У третьому листі, адресованому Вишеньці, говорилося:
«Любий Вишенько! Я нічого про тебе не знаю, але не думаю, щоб ти занепав духом через нашу поразку. Даю тобі слово честі, що скоро ми розправимося з Помідором. У в'язниці я багато думав про те, що ніколи було обдумувати на волі. Ти ж допоможеш мені вирватися звідси, правда? Передаю через тебе листа Кротові, поклади [129] його в умовлене місце. Згодом напишу тобі, що робити далі. Привіт усім нашим. Цибуліно».
Потім він сховав усі три листи під подушку. Вилив рештки чорнила в ямку під ліжком, віддав миску тюремникові і вклався спати.
Вранці Павук Кривоніг приніс йому нового листа від батька. Старий Цибулоне був стривожений звісткою від Цибуліно і радив йому ощадливіше витрачати свою сорочку на листи.
Тоді Цибуліно відірвав мало не півсорочки і розіслав той шмат долі. Вмочуючи палець у чорнильницю, тобто в ямку під ліжком, він почав малювати.
- Що ти робиш? - стривожився листоноша.- Якщо ти витрачатимеш на листи такі клапті, то через тиждень сидітимеш зовсім без сорочки.
- Не хвилюйся,- заспокоїв його Цибуліно.- Через тиждень мене й близько тут не буде.
- Ой, чи не помиляєшся ти, синку!
- Можливо. Але, замість того щоб допомагати порадою, краще допоміг би ти мені рукою.
- Усі мої вісім лап до твоїх послуг. Що ти задумав?
- Та ось хочу на цій половині сорочки накреслити план усієї в'язниці. Хочу точно накреслити розташування всіх поверхів, мурів, подвір'я і всього іншого.
- Ну, це неважко зробити. Я знаю кожен закапелок. За допомогою Павука Кривонога Цибуліно вправно накреслив план тюрми, на якому позначив двір хрестиком.
- А для чого ти поставив тут хрестика? - запитав Павук.
- Це я поясню тобі іншим разом,- неохоче відповів Цибуліно.- А тепер ось тобі листи: оцей - батькові, а ці два і план в'язниці треба віднести до мого друга.
- Він не в тюрмі?
- Ні, це молодий граф Вишенька.
- А далеко він живе?
- У графському замку.
- Знаю, знаю. Мій двоюрідний брат служить на горищі в замку. Вже не раз він запрошував мене до себе в гості. Та мені ж усе ніколи. Кажуть, що там дуже гарно. Але якщо я туди піду, то хто розноситиме листи в'язням? [130]