Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз». Краткое содержание книги:
Савідлін з побоюванням оглянувся на двері і, коли вони відійшли на порядну відстань, сказав:
— Річард-з-характером дуже відповідне ім'я для твого друга.
— Він сильно засмутився через те що убив людину. Йому буде нелегко з цим жити.
— Те, що він тобі розповів, — це не все.
— Тоді розкажи ти.
Він виразно подивився на неї:
— Ми стріляли. Чандален був не в собі, тому що Річард ні разу не схибив. Він назвав Річарда демоном, а потім відійшов убік і зупинився в густій траві. Ми стояли з іншого боку поля і дивилися, як Річард стріляє. Ми ніколи не бачили, щоб людина стріляла з такою точністю. Він наклав чергову стрілу і раптово розвернувся до Чандалена. Ми й оком моргнути не встигли, як він вистрілив. А Чандален був беззбройний, розумієш? Спочатку ми навіть не повірили своїм очам. Але двоє воїнів Чандалена теж тримали луки напоготові. Один з них пустив в Річарда десятикрокову стрілу ще до того, як його власна долетіла до Чандалена.
— Він вистрілив в Річарда і промахнувся? — Недовірливо перебила його Келен.
— Воїн Чандалена промахнутися не може.
— Він і не повинен був промахнутися, — низьким тремтячим голосом сказав Савідлін. — Але Річард встиг повернутися, вихопити з сагайдака останню стрілу і теж вистрілити. В житті не бачив, щоб людина рухалася так швидко. — Він говорив квапливо, немов боявся, що йому не повірять. Стріла Річарда зіткнулася в повітрі з іншого стрілою і розщепила її надвоє. Половинки пролетіли по різні сторони від Річарда.
— Ти хочеш сказати, що Річард потрапив в стрілу, що летить? — Перепитала Келен. Савідлін кивнув.
— Але другий воїн вистрілив теж, а більше стріл у Річарда не було. Він стояв, опустивши лук, і чекав. Це теж була десятикрокова стріла. Я чув, як вона свиснула на льоту. — Він боязко озирнувся і продовжував:
— Річард вхопив її прямо в повітрі! Він поклав її на свій лук і направив на людей Чандалена. Він щось кричав їм. Ми не зрозуміли ні слова, але покидали луки і витягли перед собою порожні руки. Ми думали, що Річард-з-характером збожеволів і зараз переб'є нас всіх. Ми дуже злякалися. Але тут Пріндін закричав, що позаду Чандалена валяється мрець. Тоді ми зрозуміли, що Річард-з-характером вбив порушника наших кордонів, озброєного списом. Стало ясно, що Річард хотів убити його, а зовсім не Чандалена. Але Чандален не заспокоївся. Він думав, що Річард поранив його навмисне. А коли його люди продемонстрували Річарду свою повагу, він просто сказився від люті.
Келен не вірила своїм вухам. Те, про що розповів Савідлін, було вище людських можливостей.
— Річард хотів вибачитися перед тобою за зіпсовані стріли, — сказала вона. — Що він мав на увазі?
— Ти знаєш, що таке постріл в древко? Келен кивнула:
— Це коли стріла потрапляє в древко попередньої, яка вже в мішені. В Ейдіндрілі тому, хто може так зробити, дається спеціальна стрічка. Я бачила людей, у яких таких стрічок було не менше півдюжини. І знаю одного, у кого їх було десять.
Савідлін простягнув їй свій сагайдак. Кожна стріла була розщеплена надвоє.
— Річарду-з-характером треба давати стрічку, коли він промахується. Але, боюся, тоді у нього не буде жодної. Хорошу стрілу зробити нелегко, а сьогодні він зіпсував не менше сотні. Але люди все одно просили його стріляти знову і знову, тому що ніколи такого не бачили. Один раз він увігнав одна в одну шість стріл підряд! Потім ми настріляли кроликів і засмажили їх на багатті. Річард сидів з нами, але їсти відмовився. Він виглядав нездоровим і сказав, що хоче повправлятися у стрільбі на самоті, поки ми їмо. І ось, коли ми поїли, він убив цю людину.
Келен кивнула:
— Треба якнайшвидше привести Ніссель. — Вона йшла опустивши очі, і раптом запитала:
— Савідлін, а навіщо знадобилося відрізати йому голову? Це ж огидно!
— А ти помітила, що його повіки пофарбовані чорним? Це робиться для того, щоб обдурити наших духів і прослизнути непоміченим. Людина з чорною фарбою на вікахх могла прийти на наші землі тільки з однією метою: вбивати.
Чандален і його люди вивішують голови таких людей на високих жердинах, які відзначають наші кордони. Це попередження тим, хто захоче прийти до нас з чорною фарбою на віках. Тобі це може здатися дивним, але в кінцевому рахунку це допомагає і вбивств стає менше. Не думай погано про воїнів Чандалена через те, що вони відрізають голови своїм ворогам. Вони роблять це сьогодні не тому, що це їм подобається, а щоб менше крові пролилося завтра.
Келен засоромилася:
— Поквапившись з обвинуваченням, я уподібнилася Чандалену. Прости мене, провідник Савідлін, за те, що я дозволила собі погано подумати про твій народ.