Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз». Краткое содержание книги:
— Я Шукач Істини. Я не беззахисний. Але я боюся спізнитися. Краще зустрітися з ними зараз, коли я можу диктувати їм свої умови. А крім того, мені вже набридло чути про мій дар. У мене його немає, і пора покласти край цій балаканині.
— Будь по-твоєму, — зітхнула вона. — Справді. Шукач Істини і Мати-сповідниця зуміють за себе постояти.
Він кинув на неї підозрілий погляд.
— Ти туди не підеш.
— А у тебе є мотузка?
— Мотузка? Навіщо?
— Щоб зв'язати мене. Навряд чи в тебе знайдеться інший спосіб помішати мені піти з тобою.
— Келен, я не дозволю…
— А я не дозволю тобі дивитися на іншу жінку за моєї відсутності. Якщо вона раптом тобі сподобається, я повинна бути поруч, щоб дати тобі стусана.
Річард сердито подивився на Келен, але потім нахилився і поцілував її.
— Добре. Тільки давай на цей раз спробуємо обійтися без «пригод».
Келен посміхнулася:
— Ми тільки скажемо їм, що в тебе немає дару, і все. А потім я збираюся поцілувати тебе по-справжньому.
Коли вони підійшли до будинку духів, вже стемніло. Неподалік паслися троє міцних коней під незвичайними для тутешніх місць сідлами з високими луками.
Біля самих дверей Річард і Келен призупинилися, щоб посміхнутися один одному і потиснути руки. Річард поклав руку на меч і рішуче штовхнув двері. Обличчя Келен перетворилося на холодну безпристрасну маску сповідниці.
По обидві сторони майже згаслого вогнища горіли два факели. Ковдри лежали там, де Келен їх залишила. Пахло смолою і запашними паличками, які горіли в будинку духів завжди. Черепи предків тьмяно поблискували в нерівному світлі смолоскипів. Посеред кімнати стояли три жінки у довгих, майже до самої землі, вовняних плащах з піднятими капюшонами. Під плащем у кожної була довга роздвоєна спідниця для верхової їзди і проста біла блуза.
Жінки відкинули капюшони. Та, що стояла в центрі, зростом майже не поступалася Келен. У неї були суворі риси обличчя і густе, злегка кучеряве каштанове волосся. Інша, юна і чорнява, стояла зліва. У третьої були розкішні темні кучері, в яких, втім, уже проглядала сивина.
Всі троє, схрестивши руки на грудях, зарозуміло дивилися на увійшлих.
Келен відразу кинулося в очі, з якою невимушеністю і гідністю вони тримаються. Цим вони нагадали їй її домоправительку в Ейдіндрілі.
Руки їх були порожні, але Келен нітрохи не здивувалася б, побачивши у Сестер Світла хлисти. З першого погляду було ясно, що вони готові негайно припинити найменший прояв зневажливого до себе ставлення.
— Ви батьки Річарда? — Запитала та, що в центрі. Голос її, проти очікування, виявився досить м'яким, але при цьому в ньому виразно відчувалася звичка наказувати.
Річард нагородив її спопеляючим поглядом:
— Ні. Я і є Річард. Моя мати померла, коли я був ще дитиною, а батько загинув цієї осені.
Сестри Світла здивовано перезирнулися. В очах Річарда спалахнув небезпечний вогник.
Магія меча вже пробудилась у ньому, хоча Річард навіть не витягнув його з піхов.
— Це неможливо, — сказала та, що стояла в центрі. — Ти просто… старший.
— Молодший тебе, — огризнувся Річард. Жінка почервоніла. Очі її сердито блиснули, але вона тут же взяла себе в руки.
— Я не хочу сказати, що ти старий. Просто ти виявився дорослішим, ніж ми припускали. Мене звуть сестра Верна Совентрін.
— Я — сестра Грейс Рендал, — представилася жінка, що стоїть справа.
— Я — сестра Елізабет Майрік, — додала третя. Тільки зараз сестра Верна звернула увагу на Келен:
— А ти хто така, дитино?
Серце Келен прискорено забилося. Вона зціпила зуби.
— Я не твоє «дитя», — крижаним тоном осмикнула вона сестру. — Я Мати-сповідниця.
Сестри Світла ледь помітно здригнулися і шанобливо схилили голови.
— Прости, Мати-сповідниця.
Атмосфера загострювалася. Келен раптом усвідомила, що її руки стиснуті в кулаки.
Вона відчувала, що Річарду загрожує небезпека, але вирішила вести себе, як і личить Матері-сповідниці.
— Звідки ви родом? — Холодно запитала вона.
— Ми прийшли… ми прийшли здалеку.
— В Серединних Землях, вітаючи Матір-сповідницю, стають на коліно. — Келен рідко наполягала на цьому, але зараз їй здалося, що це необхідно.
Сестри, всі як одна, різко випростались і обурено насупились.
Цього було достатньо. Брязнула сталь. Річард вихопив меч. Він нічого не сказав — просто стояв, стискаючи обома руками меч. М'язи його напружилися. В очах танцював магічний вогонь. Келен зраділа, що його гнів спрямований не на неї, але сестри нічим не висловили переляку. Вони повернулись до неї, і всі троє одночасно опустилися на одне коліно.