Чаликушу

Хаджі-калфа не вміє ані читати, ані писати, але знає ціну письменності, каже, що людина повинна все знати. Хаджі-калфа стоїть навіть на тому, що вряди-годи й професія кишенькового злодія може стати в пригоді. Мірат спершу вчився два роки у вірменській школі, а це два роки ходить до османської. За програмою Хаджі-кагіфи його син повинен ще два роки ходити до іншої школи, щоб, коли йому сповниться двадцять літ, він став справжньою людиною й вільно володів французькою, німецькою, англійською та італійською мовами. Якщо, звичайно, цей тягар не розчавить до того часу слабосилої дитини.

Якось ми розмовляли про хлопчика, й Хаджі-калфа запитав мене:

— Ти звернула увагу на ім’я Мірата? Гідне мудрого. Я тиждень бив собі голову, поки придумав. Двома мовами виходить: вірменською — Мірат, а по-османському — Мурат!

І Хаджі-калфа пустив бісика. Це означало, що він скаже зараз щось дуже дотепне.

— Коли син скоїть щось недоладне й розгніває мене, я кажу йому: ти — не Мірат, і не Мурат, ти — мерет [38]!

Якось я була очевидцем того, як старий гнівається. Це треба було бачити! Хлоп’я завинило тим, що не вподобало якоїсь страви, звареної матір’ю.

— Ви тільки гляньте на це ледащо! Ледь звело голову, а вже вередує. Як той жебрак — дали йому огірок, а він викинув: кривий, каже. Авжеж, віслюкові й узвар не до смаку! Ти мою науку бери в голову, бо поки що тебе словами наставляють на розум, а там і дрюком почнуть. Що це таке, щоб хліб, посланий аллахом, тобі був не до смаку?

Старий, звичайно, пересипав свою мову примовками, тепер він теж прочитав:

Хто ти сам, зрозумій, хто ти сам,

А не зможеш цього дійняти,

Будуть інші тебе навчати.

Освіті Гайкануш надавалося не меншого значення, хоч вона й дівчина. Гайкануш вчилася у вірменській католицькій школі.

Якось Хаджі-калфа захотів влаштувати доньці суворий екзамен у присутності сусіди — старого паралітика— та літньої вірменки в чорних шароварах. Важко уявити смішніше видовище. Хаджі-калфа, як я не опиралася, тикнув мені доччині книжки та зошити, а їй самій сказав:

— Ну ж бо, дочко, не осором мене перед учителькою, а то боком вийде тобі мій хліб!

Я загадала щось їй помножити та поділити, а тоді взяла ілюстровану «Історію пророків». Погортала й натрапила на оповідь про Ісуса та охрещення. Гайкануш нагородила мені казна-чого. Я трохи виправила її, бо наслухалася про це вдосталь ще в пансіоні, і дещо розповіла сама.

Хаджі-калфа слухав, аж очі йому розширилися від подиву, а що на голові чуба не було, то зате брови дибом стали. Те, що я розумілася на християнстві, здалося йому дивом. Він хрестився й примовляв:

— Що ж це таке?! Мусульманка знається на моїй вірі краще, аніж священики. Я гадав, що ти звичайна вчителька, а ти, виявляється, людина вчена, тобі руки треба цілувати!

І Хаджі-калфа почав штовхати в потилицю свою товстелезну жінку, котрій важче було зрушити з місця, аніж баржі одійти від пристані, щоб підступила до мене, і наказав: