Крила України: Військово-повітряні сили України, 1917-1920 рр

Як і в інших великих арміях, де авіація була відокремлена в окремий рід зброї, австро-угорські «Імператорські та Королівські Повітряні сили»[5] були розподілені за призначенням (подано стан на кінець війни):

77 Flik[6] — авіаційних сотень (бойові підрозділи), що поділялись на кілька видів:

D[7] — дивізійні для фронтової розвідки та корегування артилерійської стрільби;

F[8] — далекої розвідки;

G[9] — бомбардувальні;

У[10] — винищувальні;

К[11] — корпусні (фронтова розвідка на користь командування корпусу);

Р[12] — з одномістних літаків фоторозвідки;

Rb[13] — з літаків фоторозвідки для складання військових карт;

S[14] — сотні штурмової авіації;

11 Flep[15] — авіаційних парків (служби тилу);

22 Flek[16] — авіаційні запасові сотні (для підготовки пілотів, спостерігачів та наземного технічного персоналу);

5 Flars[17] — авіаційних арсеналів (для виготовлення та капітального ремонту літаків, зброї та спорядження).

На західноукраїнських землях база для формування української військової авіації була значно скромнішою. На час розпаду Австро-Угорської монархії (жовтень 1918 р.) територія Галичини була тиловою смугою. Тут не дислокувався жоден авіаційний підрозділ першої лінії, а знаходились лише допоміжні частини. Зокрема, в Перемишлі (аеродром Гуречко) дислокувалась 17-а запасна авіарота. У Львові знаходився 4-й авіапарк. Однак і львівське, і перемиське летовища опинились в руках поляків. В Станіславі, Зборові, Стрию, Красному та деяких інших місцевостях перебували бази формування польових авіаційних рот, однак усі ці підрозділи воювали на італійському фронті, а в Галичині від них лишились тільки аеродромні споруди та деяке майно. Після підписання Берестейського миру[18] до Одеси на завод «Анатра» було передислаковано з Італійського фронту 4-й авіаційний арсенал.