Соло бунтівного полковника. Вершина

— Петре, спустись у двір, знайди там Кувалдіна й передай йому, щоб підготував мою улюблену ВМW. І скажи, що зі мною поїдуть два охоронці — у столиці маю серйозну справу.

Петро Крюк, один із найнадійніших і найбільш здібних охоронців Назарова, вийшов. Геннадій натиснув на клавіатурі комп’ютера кілька клавіш, і на моніторі з’явилася потрібна йому картинка. Геннадій крутнув регулятор звуку, й у кімнаті зазвучав голос Юрія Бойченка.

— Генерал-лейтенант Володимир Дмитрович Шершун, заступник голови Служби безпеки України і за сумісництвом — начальник департаменту. Шершун — куратор підрозділів, що борються з організованою злочинністю та корупцією у найвищих ешелонах влади. Це у них нині так називається.

Можливо, Шершун є одним із небагатьох дурників, які щиро вірять у те, що злочинність можна перемогти. Адже давно серед есбеушників, та й в інших державних структурах популярним вважається вислів «Корупцію перемогти неможливо. Її можна лише очолити». І дехто з керівного складу СБУ, МВС це й робить. їм, щоправда, здається, що це вони банкують. Насправді ми можемо купити будь-кого, хто стає на нашому шляху. Здається, в Україні ще ніколи не було таких сприятливих умов для нашого бізнесу.

Шершун же — виняток. Його принциповість просто дивує. Ми намагалися вмовляти, залякувати, купити. Не діє. Нам також відомо, що він підтримує дружні стосунки з таким самим ненормальним, як і сам, полковником Богданом Зорієм. Але той — дрібнота. Не думаю, що з ним виникнуть проблеми, якщо він залишиться без такого прикриття, як генерал Шершун.

— Що пропонуєш робити? — спокійно запитав Клютов.

— Та що з ним панькатися! — викрикнув Назаров. — Не таких обламували. Пошлемо слідом за Бражником до праотців — нехай там повоюють між собою: колишній хазяїн Донбасу і борець із оргзлочинністю. Бражник теж колись вірив у свою невразливість. І не може бути, щоб у цього есбеушного Ахіллеса не знайшлося вразливого місця.

— Не кип’ятися, Миколо Яковичу, не кип’ятися, — Клютов навіть не повернув голови до Назарова. — Юро, я запитав, що пропонуєш робити?

— Та вимальовується одна ідейка. Річ у тому, що в Шершуна є син, який навчається в академії СБУ. Подейкують, такий само праведник, як і батько. Але молодість є молодість. Як то кажуть, хто не був дурнем, той не був молодим. Можна спробувати вдарити по Шершуну з того боку, з якого він не очікує.

«Так он воно що турбує цих дядів! Точніше — хто турбує. Але, шановні дяді, щось мені не дуже подобається, як ви розмовляєте з моїм татком. Не поважаєте його, чи що?» — Геннадій дивився на монітор комп’ютера і вже не слухав, про що говорила трійця в кімнаті відпочинку. У нього визрів план. Свій план. Він, здається, знає, що треба робити, як допомогти батькові. І ці нахаби ще скажуть їм спасибі — і Миколі Яковичу Назарову, і його синові. Головне, що Геннадій затямив твердо: в досягненні мети — добратися до вершини влади — цим людям, котрі тепер розмовляють за столом, заважає Шершун. І доки вони складають план компрометації генерала, цим займеться син одного з них. І нехай вони тоді щось скажуть проти Назарових!