Повна академічна збірка творів

Весёлія исполнённы.

*

Зелёныи Поля в Травы,

Шумящіи в Лист Дубравы

Всгают одѣваясь, смотря возсмѣваясь.

Ах коль сладко там взирати!

От Днесь открылися в жаждущих Полях и Пусгынях живыя Водьі Истбчники. Явйлися Грады и Жилйща оная: "Коль красны Дбмы твой, Іякове!"279 Стропбтныи Гбры оттворйли Стёзи свой, одѣваясь Цвѣтами бными:

"Аз Цвѣт Пблній и Крын Удблній"280.

Дйкій и Безстраннопріймный, неприсгупный Кавказ отвёрзл Гостйнницы свой Странникам. Море сказало Дорогу Кораблям всѣм пловугцим. Показалися плодоносній Осгровы, Кёфы, Пётры, Гавани и Мысы добрыя Надёжды281. Оттворилися спасйтельныи Пристанища всѣм Мореплавателям, даже до Дрёвняго Ѳарсйса117 и до Одигйтріи118 заблуждаюгцим, до Облачныя Огнедышущія Гбрницы, призирающія на Александрію Фарійскія Пирамйды"в.

Увидѣли Славное Царство и святую Зёмлю Оную: "Тамо родй тя Мати твоя"282. "Царя со Славою узрите, и Очи ваши узрят Зёмлю издалеча"283. Преупокбилися на Злачных Мѣсгах и на Бл[а]жённых Удбліях, по Писанію: "Ядйте, Ближнім, и пійте, и упійтеся, Братія..."284 От Днесь возсіяли над Главами святьіх Человѣков Лучезарныи Вѣнцьі, окружаюгціи в себѣ сію Адамантову Славу: "Легко бьіть Благим". Тогда и на мою Главу возложён Вѣнец нетлѣнный. Архангелы, Пѣснь Побѣдную воспѣвше285, возлетѣли в Горняя, и паки вселйлися в седмй Пирамйдах, Субботы велйки наречённых, призираюгцих и соблюдаюгцих Премудрости Дом Седми-Субботный, Славягце Отца и СьіНА, и Святаго Духа, Вчера, Днесь и во Вѣки.

Сіё Видѣніе Аз, Старец Данійл Варсава, войсгину вйдѣх286. Написах же во Просвѣгцёніе Невѣждам блажённым бным: "Даждь Премудрому Вину. .." 287 И во Славу Людей святых Израиля.

КОНЕЦ.

5 Див. прим. 187 до циклу «Сад божественных пѣсней».

6 Див. прим. З до циклу «Басни Харьковскія».

7 Пісня на недільній утрені по читанні Євангелії.

8 Сковорода має на думці слова: й швріте /місто й оспе таліш, ^Зйде во сб/інце: й в^а (Я кЗ/ИЄНЇА /tiicTd (тогш) Й ПО/ІОЖИ ВЪ ВО'ЗГ/іЗвїе севі, й end Hd /ііІстІ ОНІ/ИЪ (Перша книга Мойсеєва: Буття 28: 11).

9 Див.: Книга Суддів 14: 8-9.

10 Вергілій. Буколіки, І, 6. Див. прим. 87 до трактату «Книжечка, называемая Silenus Alcibiadis».

11 Книга Псалмів 3: 6.

п Неточна цитата з Книги пророка Ісаї 25: 10. Пор.: Покой дЗстъ вгъ нл горі сей.

13 Ідеться про уривок з Піндара, який цитував у своїй «Державі» Платон (331а): "А той, хто не відчуває за собою жодної несправедливості, завжди має поруч незмінну супутницю -блаженну надію - цю добру годувальницю старості, як мовиться у Піндара" [Платон. Держава. - Київ, 2000. - С. 10-11]. Це - 214-ий фрагмент Піндара, який у російському перекладі звучить так: "Сладостная, / Лелеюгцая сердце, / Питаюгцая старость, / Сопут-ствует [ему] Надежда, / Кормчая правительница / Переменчивых помыслов смертных..." [Пиндар. Вакхилид. Оды. Фрагмента. - Москва, 1980. - С. 223]. У тому ж річищі йдуть і Плутархові міркування в трактаті «Про спокій душі» (477а-Ь), які сам Сковорода переказав так: "Ни великолѣпной дом, ни царственной род, ни высочайшій чин, ни тысячи злата и сребра, ни ученіе, ни ангелскій язык, но только єдина дружественная и милосердая совѣсть. Она-то есть внутрь нас источник всѣх чистых и честных наших дВл, раждающая святую нѣкую кичливость и безстрашіе, отверзающая сердечному оку вѣчное сладчайшія памяти зерцало, в коем видим нашу твердую надежду, умагцаюгцую нас и питающую во время старости".