Не сподівайтеся позбутися книжок
- Автор: Эко Умберто, Кар’єр Жан-Клод
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-131-7
- Переводчик: Ірина Славінська
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Не сподівайтеся позбутися книжок». Краткое содержание книги:
Ж.-К.К.: В Польщі 1981–1984 років руки анонімів такі тексти поширювали таємно, просовуючи під двері.
У.Е.: Інформаційний маятник хитнувся так, що в демократіях, де в принципі цензури немає, за подібним принципом поширюють тексти, які відмовилися друкувати всі видавництва і які автор викладає в мережі. Я знав молодих італійських авторів, які так і чинили. І частині з них це принесло успіх. Видавець прочитав один із текстів і зателефонував.
Ж.-Ф. де Т.: Здається, тут ми апелюємо до духу надійності видавництв. Але ми добре знаємо, що її нема. Це ще одна потішна і заплутана сторінка історії книжки. Можливо, варто таке трохи обговорити. Видавці прозорливіші за авторів?
У.Е.: Вони довели, що можуть іноді бути достатньо дурними, щоби відмовитися друкувати деякі з шедеврів. Насправді ідеться про одну зі сторінок історії дурості. «Можливо, я трохи й обмежений, але я не спроможний зрозуміти, навіщо присвячувати тридцять сторінок розповіді про те, як хтось то лягає в ліжко, то встає, так і не спромігшись заснути». Ідеться про першу внутрішню рецензію у видавництві на «В пошуках втраченого часу» Пруста. І от ще про Мобі Діка: «Мало шансів, що цей твір зможе зацікавити молоду аудиторію». Флоберу про «Мадам Боварі» писали: «Пане, ви поховали ваш роман у мішанині деталей, які дуже добре описані, але абсолютно поверхові». Колетт писали про її «Клодін у школі»: «Боюся, ми зможемо продати хіба з десяток примірників». Джорджу Оруелу про «Ферму тварин»: «У Сполучених Штатах Америки неможливо продати історію про тварин». Про «Щоденник» Анни Франк: «Ця дівчинка, здається, не розуміє, що її книжка може бути нічим іншим, окрім як об’єктом цікавості». Але таке трапляється не лише серед видавців, але й серед продюсерів з Голлівуду. Ось судження шукача талантів «talent scout» про першу виставу Фреда Астера 1928 року: «Він не вміє грати, не сміє співати, він лисий і має якісь рудименти в царині танцю». І про Кларка Гейбла: «Що робити з тим, у кого такі вуха?»
Ж.-К.К.: І від цього списку насправді паморочиться в голові. Спробуймо уявити на загал усе, що було написане і видане в світі, і те, яку частку з цього складають справді прекрасні, зворушливі, незабутні речі, ну чи бодай просто ті твори, що просто варті прочитання. Скільки їх? Один процент? Одна тисячна? У нас є дуже висока ідея книжки, ми її охоче сакралізуємо. Але в реальності, якщо добре придивитися, на диво велика частина наших бібліотек складається з книжок, написаних або людьми без таланту, або кретинами, або безумцями. Серед двох чи трьох тисяч сувоїв, які містились у Олександрійській бібліотеці і які згоріли, було, напевно, багато дурниць.
У.Е.: Я не вірю, що в Олександрійській бібліотеці було так багато книжок. Ми завжди перебільшуємо, коли говоримо про античні бібліотеки, про це вже ішлося. Вже доведено, що в найвідоміших бібліотеках Середньовіччя зберігалося заледве чотири сотні книжок! Звісно, в Олександрії їх могло бути більше, тому що за переказами під час першої пожежі в часи Цезаря згоріло лише одне крило, сорок тисяч сувоїв. В будь-якому разі, варто обережно порівнювати наші бібліотеки з бібліотеками Античності. Виготовлення папірусу не можна порівняти з виробництвом друкованих книжок. На створення унікального сувою чи рукописного кодексу потрібно набагато більше часу, ніж на друк великої кількості примірників тієї ж книжки.
Ж.-К.К.: Але Олександрійська бібліотека була дуже амбітним проектом, це була державна бібліотека, що її не можна порівняти ані з бібліотекою короля, навіть великого короля, ані з бібліотекою монастиря. Олександрійську бібліотеку радше можна порівняти з бібліотекою в Пергамі, яка теж згоріла. Доля будь-якої бібліотеки — можливість згоріти.
Ж.-Ф. де Т.: Та ми знаємо, що у вогні горять не тільки шедеври.
Ж.-К.К.: Полегшення. Більшість книжок без смаку зникають, з яких частина, проте, була винятково розважальною чи навіть, певною мірою, корисною. Читання подібних книжок завжди нас тішить протягом життя. Інші книжки завжди нас непокоїли в сенсі ментального здоров’я їхніх авторів. А ще ми знаємо книжки погані, агресивні, сповнені ненависті, образ, закликів до злочинів і війни. Так, направду страшні книжки. Об’єкти смерті. Якби ми були видавцями, то чи надрукували би «Mein Kampf»?
У.Е.: У деяких країнах ухвалені закони проти негаціоністів, які заперечують Голокост. Але є відмінність між правом не видавати книжку і правом знищувати книжку, яка вже була видана.